Це я, званий Чемерисом…. Валентин Чемерис
за одну… зачіпеньку (скажемо так ніжно) і так уже надійно зачепився, як ото риба на гачок потрапляє чи в сітку, – що й осів у Заїчинцях, невдовзі одружився на тій дівчині і господарством зайнявся. Заїчинська дівчина (а в Заїчинцях у всі роки дівчата були взагалі чи не найкращі!) народила йому трьох синів, від яких у селі й пішли три роди Чемерисів – всі родичі між собою.
Одну гілку з тих трьох родів сьогодні представляю я, Валентин Чемерис та син мій Ярослав. І я вдячний тому запорожцю Чемерису, бо коли б він двісті років тому не подався в мандри на конику вороненькому та не зачепився в селі Заїчинці за гарненьку зачіпеньку, то, мабуть, і мене сьогодні у світі білому не було б, як і взагалі – Чемерисів у Заїчинцях.
І тобі вдячний, далека-предалека заїчинська дівчино, що двісті років тому зуміла утримати біля себе хвацького козака-січовика, і так йому закрутила голову, що він заради неї навіть гречкосієм став, звання козацьке на любов проміняв.
Ось тому я і є у світі білому і батьківщина у мене є – село Заїчинці в Україні. Мала моя батьківщина на великій моїй Батьківщині, Україні.
(Ось як важливо – на всі прийдешні віки важливо! – зачепитися козаку за гарненьку зачіпеньку!)
Це я, «…званий Чемерисом»
Прізвище моє – Чемерис – згадується в Словарі української мови Бориса Грінченка (том IV, стор. 451), але з малої літери слово, що його значення залишилося невідомим укладачеві: «Чемерис – ?»
І наводиться єдиний приклад, узятий укладачем Словаря із збірника «Народныя песни Галицкой и Угорской Руси, собранныя Я. Ф. Головацким…» (видання 1878 року):
«Чемерис, чемерис, чом дівочок не любиш?»
Чому це якийсь там чемерис (з малої літери) та не любить дівочок, за що й потрапив у прадавню пісню – я теж не знаю. В нашому роду таких ніби й не було, навпаки – дівчат усі любили.
Щодо самого прізвища мого, то воно споріднене з такою групою однокореневих українських слів:
Чемер – чуб, чуприна. Можливо – одна з назв оселедця – «старовинної чоловічої зачіски у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перв. у козаків), чуприна». Як писав Олекса Стороженко, запорожці тому звали чуприну оселедцем, що вона, довга, теліпається, неначе оселедець» – риба.
Чемерка (чемера, чемерчина) – верхній одяг чоловіків з талією і фалдами ззаду.
Чемериця – багаторічна рослина з родини лілійних. Дуже отруйна. В Україні поширені три її види. Використовується в медицині та ветеринарії. У Давній Греції і Стародавньому Римі дуже цінувалася чемериця біла – як лікувальний засіб.
Чемерник – багаторічна рослина з родини жовтецевих. Навіть у пісні про ту горілку співається: «Будем пити медгорілку, а потому чемерівку».
Чемерва – малеча.
Чемериці об’ївся (вислів) – одуріти. (Коли я, бувало, дратувався, мій друг, поет Михайло Чхан, насмішкувато, але незлобиво тоді бурчав: «Чемерисе, ти що – чемериці об’ївся?»)
Крім того, ще є:
Чемерівці –