Тридцять дев’ять сходин. Джон Бакен
їм довгоочікуваний шанс. Європа перетворилася б на вируючий котел, з якого, як вони сподівалися, світ вийшов би повністю оновленим. Ділки – ті просто б загрібали золото лопатою і збивали статки на оптовій скупівлі уламків. Капітал, сказав він, не має ні совісті, ні батьківщини. Крім того, повідомив він, за всім цим стоїть людина, яка до зубовного скреготу ненавидить Росію.
– Вас це дивує? – вигукнув він.– Вона з тих, кого переслідували триста років: і тепер, на її думку, прийшов час помститися за погроми. Так, це єврей, але щоб побачити його, вам доведеться спуститися довгими потаємними сходами у глибоке підземелля. Ось вам приклад: візьміть будь-який великий німецький концерн. Якщо ви надумаєте укласти з ним угоду, першим, хто вас зустріне, буде князь фон-цу-такий-то – елегантний молодий чоловік, що розмовляє англійською, як випускник Ітона і Герроу. Але це лише ширма. Якщо справа у вас серйозна, ви йдете далі і потрапляєте до якого-небудь вестфальця з черепом пітекантропа, щелепою бульдога і манерами кабана. Це німецький комерсант – той, що вічно наганяє страху на ваші англійські газети. Але якщо ви самі власник фірми і волієте поговорити зі справжнім босом, ставлю десять проти одного, що вас проведуть до блідого єврейського джентльмена, який пересувається у кріслі-каталці і має погляд гримучої змії… Так, сер, саме така людина править сучасним світом, і саме вона ось-ось устромить ніж у спину Російській імперії за те, що його тітку збезчестили, а батька висікли в якомусь глухому містечку на Волзі.
Я не зміг утриматися і скептично зауважив, що в такому разі згадані ним анархісти, схоже, залишаться без роботи.
– І так і ні,– сказав він.– Вони вже здобули часткову перемогу, але їхньою метою було дещо набагато більше, ніж гроші: пробудити прадавні, найпримітивніші войовничі інстинкти людини. Коли тебе хочуть знищити, ти вибираєш прапор і країну, за які варто битися, і, якщо виживеш, дійсно починаєш їх любити. Тупа солдатня знайшла те, що могла б берегти і захищати, і це розладнало карколомний план, складений у Берліні та Відні. Але мої закляті друзі ще не розіграли свою останню карту. Вони приховали туза в рукаві, і якщо мені не судилося померти в найближчий місяць, мають намір зайти із цього туза – і виграти партію!
– А я гадав, що ви вже померли,– укинув я.
– Mors janua vitae5,– посміхнувся він, і я впізнав цитату: мабуть, нею і обмежувалося моє знайомство з латиною.– За тим, щоб померти, справа не стане, але спочатку я маю вам багато про що розповісти. Якщо ви заглядаєте в газети, то вам, імовірно, знайоме ім’я Константіноса Каролідеса?
Я насторожився, оскільки читав про Каролідеса всього кількома годинами раніше.
– Це той, хто постійно псує їм гру. Каролідес – єдиний світлий розум у всьому цьому балагані і, крім того, просто порядна людина. Саме тому його взяли на мушку ще рік тому. Я з’ясував це, загалом, без особливих зусиль; про це міг би здогадатися навіть дурень. Але я дізнався до того ж, як саме вони збираються його вбити, і це знання виявилося смертельно небезпечним
Смерть – ворота життя