Адвокат диявола. Эндрю Найдерман
він на додачу, і личко дівчинки неначе спалахнуло вогнем. Її очі збільшилися. Вона безтямно поглянула на слухачів.
– Якщо ти не розповіла мені всієї правди раніше, краще розповісти її зараз, аніж брехати далі. А тепер подумай і скажи нам правду, Барбаро, – додав Кевін, ставши над нею та гнівно витріщившись на неї.
Кевін відвів руку, як боксер, що готується нокатувати суперника.
– Міс Вілсон ніколи не торкалася інших дівчат. Вони погодилися про це сказати через те, що робили в тебе вдома того дня, так? Ти сказала, що розкажеш усім, якщо вони тобі не допоможуть?
У Барбари широко розкрився рот. Її обличчя було таким червоним, що здавалося, ніби до нього прилинула вся кров у її організмі. Вона поглянула великими очима на батьків. Кевін переступив з ноги на ногу, щоб затулити від неї постать прокурора.
– Нам не потрібно обговорювати те, що сталося в тебе вдома, – милосердно сказав він, – та чи сказала ти своїм подружкам, що і як говорити? Барбаро! – не вгавав він, нав’язуючи їй ту відповідь, якої хотів. – Коли сюди прийдуть інші дівчата, їм доведеться говорити про той день і про гру, їм доведеться розповісти правду. Але якщо ти скажеш її зараз, нам не потрібно буде їх слухати. Чи казала ти їм, що говорити?
– Так, – пробелькотіла вона, радіючи цій полегкості.
– Що?
– Так.
Вона заплакала.
– Отже, вони сказали містерові Корнблю те, що ти сказала їм йому сказати, – закінчив він, прояснюючи ситуацію.
Тоді він відвернувся від неї й подивився на присяжних із чудовим поєднанням гніву та жалю на обличчі. Усі вони поглянули на маленьку дівчинку, а тоді знову на Кевіна.
– Але я не брехала, коли розповідала йому про це. Не брехала! – прокричала Барбара крізь сльози.
– Барбаро, мені здається, що ти, сидячи тут, збрехала не раз і не двічі.
Він повернувся й захитав головою, дивлячись на окружного прокурора. Барбару, яка гірко плакала, довелося забрати з трибуни й вивести за бічні двері.
Кевін неквапом повернувся до свого місця, пильно дивлячись на слухачів. Більшість із них явно були шоковані, збиті з пантелику. Містер Корнблю, як і кілька інших обурених громадян, видавався розлюченим. Пан позаду всміхався йому, проте Міріам захитала головою і стерла зі щоки сльозу.
Лоїс Вілсон подивилася на нього, чекаючи на якийсь сигнал. Він кивнув, і тоді вона, як її й було навчено, милосердно поглянула на Барбару й теж витерла сльози, доречні й добре відрепетирувані.
Прокурор підвівся. Дивлячись на суддю та слухачів із відсутнім обличчям, він розумів: продовжувати марно.
2
«Ожиновий заїзд» був непоганим рестораном неподалік Блайсдейла. Це був англійський м’ясний ресторан, що славився своїм каре ягняти та домашнім трайфлом[1]. Кевін і Міріам Тейлори обожнювали тамтешню атмосферу – від брукованої пішохідної доріжки до великого вестибюля з лавами з дерева гікорі та цегляним каміном. Тейлорам здавалося, що на світі не може бути нічого романтичнішого за подорож до «Ожинового заїзду» сніжного вечора
Трайфл – англійський десерт зі змоченого у вині бісквітного печива («пальчиків»), фруктів, заварного крему та збитих вершків. (