Останнє полювання. Жан-Кристоф Гранже
голову за те, що полюбляв, аби його ляскали по дупці. Ми з тобою знаємо це середовище. Це дитячі забавки з пісюнцями.
Він одразу ж пошкодував про цей поблажливий тон. По-перше, кожен сам вільний обирати, як удовольнити свою хіть. А головне, нащо зневажати те, у чому немає справжнього насильства? Садо-мазо – це ніби омаж, що його віддають реальній злочинності з сумішшю зачарування й захвату, яка отруює наше суспільство.
– Я не згодна, – відповіла Івана. – Юрґен міг натрапити не на ту людину. До того ж саме в такі моменти він був найбільш вразливим…
Такий сценарій, хоч і ймовірний, не давав відповіді на головне запитання: чому в лісі? Ніби підводячи їх до відповіді, з дороги відкрився краєвид Шварцвальду, гірського масиву, повністю вкритого іскристою шубкою, відтінок якої, кажуть, наближається до чорного, принаймні на великій відстані.
Цієї миті, під яскравим пообіднім сонцем, ця нескінченна гряда пагорбів, долин, синусоїд, що нагадувала море, була таки зелена. Саме в ній вони збиралися загубитися. У цьому гігантському лабіринті доріжок і стежин, захоронених під виструнченими деревами, де ховається хижак.
– Які ще версії?
– Політичне вбивство, – пробурмотіла Івана.
Ньєман одразу ж зрозумів, що цей мотив серед її фаворитів.
– Він займався політикою?
– Ні. Але був великим мисливцем, як і всі його родичі.
– І що?
– Ґаєрсберґи володіють тисячами гектарів лісу, призначеними виключно для цієї розваги. Вони викупили землі, провели законодавчі акти, заборонили сільське господарство на цій території, і все це лише для того, аби мати більший ігровий майданчик.
– Ти ж щойно сказала, що їм доводилося їздити на полювання до Франції.
– Цькування заборонено, але Ґаєрсберґи практикують і всі інші види теж: облави, полювання в засідці…
– Правильно казати «із засідки».
– Я на цьому не розуміюся, – відказала Івана з сумішшю відрази й гордості. – Хай там як, а Юрґен уособлював собою грізного мисливця, яким рухає лише жага крові.
– То його прикінчили активісти, що виступають проти полювання, чи розлючені аграрії?
Вона всміхнулася з таким виглядом, ніби щось знала, але приховувала. Ньєман обожнював, коли вона ось так пустотливо поглядала з-за комірця.
– У цій місцевості досить запеклий активістський рух.
– Але щоб відрізати йому голову…
– Можливо, вони хотіли, щоб його смерть була схожою на вбивство дичини, щоб слугувала прикладом.
Ньєман вирішив повернутися до старих добрих основ:
– А божевільний убивця? Такий, що вбиває незнайомців, і лише через своє безумство? Він міг би випадково натрапити на Юрґена…
– Жандарми перелопатили всі дані, і в Ельзасі, і в Баден-Вюртемберґу. Жодних подібних убивств, жодних психів-утікачів. Якщо наш убивця психопат, це його перший раз. Але є одна деталь на користь цієї гіпотези.
– Яка?
– Повня. Коли мільярдеру розпанахали черево, місяць був уповні.
Звична її фігня. Кров, безумство, загадки…