Мисливські усмішки. Остап Вишня
давно мене мучить, але, опріч тебе, ніхто не в силі розгадати її.
– Говори, царице!
– А скажи мені, мудрий володарю, чи поверне Врангель до Криму?
І всміхнувся цар, і сказав:
– «А раньше»?!
І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту, подала мудрому й сказала:
– Посади цю віту в себе на землі, наймудріший із усіх царів. Поки ростимуть та зеленітимуть у твоїй країні лаври, ніхто з моїх підданих не насмілиться ступити до твоєї благословенної країни…
І тільки скінчила цариця промову свою, опинився цар з лавровою вітою на березі…
З того часу в Криму ростуть лаври, і ніколи водяні потвори не з’являються на березі…
І ніхто не давить кримські діти…
І ростуть кримські діти комсомольцями…
Слухає старий лавр легенду свою…
…Кримська ніч…
Ах, ніч! Ах, кримська ніч! І хто тебе вигадав? І навіщо ти така синя? І навіщо ж ти така прозора? І чого ти так п’яно пахнеш?!
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!
Ти ж подивись, ти, кримська ніч, що ти з людьми викомарюєш?!
………………………………
– Баришні! Вам, здається, скучно?
– Увайдіте! Ви, нахали!
…І п’ять хвилин, тільки п’ять хвилин кримської ночі, – і голова «увайдіте» вже на плечі у «нахала»…
І голос ніжний… І тремтять жижки… І б’ється серце…
І горить кров…
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!
………………………………
Які ж у тебе, кримська ніч, згуки! Які пахощі! Які шарудіння! Які шуми! А пісні в тебе які, чарівна кримська ніч! Південні пісні!
Ех, красноє яблочко,
Розовий цвєт!
Вон її любить.
Вона ж його нєт!
«Вона» його не любить! Але це нічого! Вона його полюбить, бо з-під другого куща або з другої скелі вже несеться, нічну синяву розрізуючи:
Ах, зачем єта ночь
Так була хараша…
Які пісні?! Які південні пісні?! Кипарисові пісні!
І шарудять кущі! І шепотять кущі! І пригортаються в кущах голови з бантами до голів без бантів:
– Що буде? Що може бути?!
А на горі, на Чатир-Дазі, демон віє волохатим крилом…
А в кущах п’яно:
Сладкі пєсні єті!..
А демон регоче:
Сладкі пєсні єті?!
Может, нічого не будєт…
А может… Может, будут дєті…
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!
………………………………
І затихає кримська ніч. Чорніє й затихає…
І дихає кримська ніч легко.
Кримським повітрям дихає ніч…
І море тихо хлюпа…
Мовчать лаври… Мовчать кипариси.
Ніч спить…
А у вікні чорні тіні… У вікні тиша…
Тиша… тиша…
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!
Кримський місяць
(і це лірика)
Золотий місяць кримський!
Із-за моря, із самого із Стамбула…
З