Мисливські усмішки. Остап Вишня

Мисливські усмішки

Мисливські усмішки - Остап Вишня

Скачать книгу
місце. Коли людина, сівши щось писати, правою рукою пише, а лівою держиться за повний живіт, виходить дуже довга психологічна повість, ідеологічно заплутана. Коли живіт порожній і рука од буркоту в ньому одскакує од нього, тоді здебільша буде або короткий ямбічний вірш, або гарна новела.

      Коли починаєш писати, треба сідать на стілець цупко, бо інакше разом з головою в процесі творчості починає брати участь і ота частина тіла, куди ноги повтикано. Виходять твори, щоправда, непогані, але, беручи під увагу буйний розвиток нашої культури, час вже нам робити переключку на голову.

      Всі ці спостереження з власного досвіду.

      Трохи ще про вплив полового збудження на процес творчості. Дехто з творців вважає, що найкращі твори виходять з-під пера людини, що «налита вкрай» всякими половими імпульсами. Не скажу, наскільки це вірно. Тут щось не те, по-моєму. Як ти його встигнеш слідкувати за «половими питаннями», коли ж ти пишеш і рука в тебе зайнята. Та й голова так само. Як на мій погляд, тяжко це робить. Краще вже що-небудь одно: або пиши, або «полового імпульса» бережи.

      На підставі свого досвіду радив би все-таки працювати так: спочатку подумати, а потім уже писати, а не навпаки. Так якось краще виходить, хоч праця трішки й тяжка…

      Як я ставлюсь до теперішніх літературних організацій?

      Ставлюся. Ставлюся я до «Вапліте»{19}, до «Плугу», до «ВУСПП»{20}, до «Молодняка»{21}, до «Марсу»{22}, до «Неокласиків»{23}, до «Бумерангу» (чи як він там зветься…). До всіх ставлюся.

      Ех, дорогі мої товариші! Був колись на світі один мудрий філософ. Звали його Йосипом, а по батькові й на прізвище не знаю, як там він був.

      Так отой мудрий філософ Йосип казав колись:

      «Мотузочка? Давай сюди й мотузочку! В дорозі все в пригоді стане».

      ………………………………

      Із теперішніх письменників більше від усіх я люблю Хвильового{24} й Досвітнього{25}.

      Якби ви знали, які це прекрасні письменники! Як з ними хорошо на полюванні!

      Коли ранок, коли над лиманом срібний туман устає, коли сидиш у ямці й очі твої плавають у тумані, вишукуючи десь аж он там чорну крапку з чиряти або з крижня.

      Ах!

      А праворуч од тебе Хвильовий, а ліворуч од тебе Досвітній. Як їх не любить?!

      І коли вони, – ні Хвильовий, ні Досвітній, – ніколи не говорять про літературу.

      А решта всі – хороші письменники, так тільки ж вони весь час про літературу і стрілять не вміють.

      Я й їх люблю, тільки менше.

      Із старих письменників мені подобаються: Нестор Літописець{26} та Остромир{27}.

      Як ставлюся до театрів? Я їх люблю. Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан…{28} Я всіх люблю. Я навіть оперу українську люблю. Слово честі. І якби, приміром, оперові директори любили свої опери так, як я їх люблю, у нас би, не вважаючи на те, що так багато в нас є оперових директорів і відділ мистецтв, – у нас би, їй-богу, була українська

Скачать книгу
<p>19</p>

Вапліте (Вільна академія пролетарської літератури) – літературна організація в Україні, яка виникла в Харкові 1925 р. Угруповання очолювали М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній, М. Куліш, Г. Епік. Члени організації відстоювали високу письменницьку майстерність, боролися з проявами неуцтва та просвітянства в літературі. Самоліквідувалася в 1928 р.

<p>20</p>

ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – літературна організація, заснована в Харкові 1927 р. В основі діяльності було покладено марксистську ідеологію і програмні настанови комуністичної партії в галузі культурної роботи. Керівники організації захоплювалися методами командування в літературі і проявляли нетерпимість до талановитих письменників та до інших угруповань («союзник або ворог»). Припинила діяльність у 1932 р.

<p>21</p>

«Молодняк» – літературна організація переважно комсомольських письменників, яка виникла в Харкові 1926 р. і об’єднувалася навколо молодіжних періодичних видань; припинила свою діяльність у 1932 р.

<p>22</p>

«МАРС» (Майстерня революційного слова) – літературна група, що утворилася в Києві 1926 р. на основі літературної групи «Ланка», члени якої прагнули до написання високомистецьких творів, поглибленої уваги та критичного ставлення до тогочасних суспільних процесів. Після необ’єктивних звинувачень ортодоксальної критики в негативному ставленні її членів до соціалістичної дійсності група самоліквідувалася.

<p>23</p>

«Неокласики» – літературна група письменників, яка діяла в Києві в 1918–1928 рр. До «неокласиків» входили М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара, О. Бургардт (Ю. Клен), а також близькими до них були Є. Голоскевич, А. Лебідь, М. Могилянський, М. Новицький, В. Петров (Домонтович), Б. Якубський. «Неокласики» прагнули опанувати висоти художньої культури, підтримували гасла М. Хвильового орієнтації «на Європу». Більшість членів групи були репресовані радянською владою.

<p>24</p>

Хвильовий Микола (справжні прізвище та ім’я – Фітільов Микола Григорович, 1893–1933) – український письменник.

<p>25</p>

Досвітній Олег (справжні прізвище та ім’я – Скрипаль Олександр Федорович, 1891–1934) – український письменник.

<p>26</p>

Нестор Літописець (XI – поч. XII ст.) – автор «Повісті минулих літ».

<p>27</p>

Остромир – новгородський посадник у 1054–1057 рр., який замовив у Києві переписати Євангеліє, що було виконано дияконом Григорієм у 1054–1957 рр. Переписане на 294 аркушах пергаменту Євангеліє стало називатися Остромировим (зберігається в Бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі).

<p>28</p>

Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан… – ідеться про українські театри «Березіль», імені Івана Франка, Одеський державний драматичний театр та Український драматичний театр, утворений у Києві 1922 р. (з 1923 р. – ім. М. Заньковецької).