1984. Джордж Оруэлл
що Океанія ніколи не була у союзі з Євразією. Але він, Вінстон Сміт, знав, що Океанія була у союзі з Євразією всього лише чотири роки тому. Але де існувало це знання? Тільки у його власній свідомості, яка у будь-якому разі буде скоро знищена. І якщо всі інші сприймають брехню, яку нав'язує Партія, за правду, якщо всі записи розповідають одну і ту ж історію, тоді брехня залишається в історії та стає правдою. «Хто контролює минуле, – говорить одне з гасел Партії, – той контролює майбутнє: хто контролює сьогодення, той контролює минуле». І все ж минуле, хоч за своєю природою і змінне, ніколи не змінювалося. Все, що було правдою зараз, було і буде правдою завжди. Все досить просто. Все, що було потрібно – це нескінченна низка перемог над власною пам'яттю та свідомістю. Вони називали це «контролем реальності», на новомові – «дводумство».
«Стій, раз два! Вільно!» – бадьоро гаркнула фізкультурниця.
Вінстон опустив руки і повільно наповнив легені повітрям. Його розум вже дрейфував морем дводумства. Знати і не знати, усвідомлювати повну правдивість, розповідаючи ретельно сконструйовану брехню, одночасно дотримуватися двох взаємовиключних принципів, знаючи, що вони суперечать один одному, і вірити їм обом, використовувати логіку проти логіки, відкидати мораль і при цьому нібито слідувати їй, вірити, що демократія неможлива і що Партія є стражем демократії, забути все, що потрібно було забути, а потім знову відновити це у своїй пам'яті, коли це необхідно, а потім негайно забути про це ще раз, і, перш за все, застосувати той самий процес до цього процесу. Тут потрібно було проявити неймовірну розумову гнучкість: свідомо викликати несвідомий стан, а потім свідомо забути щойно пророблений акт самогіпнозу. Навіть для розуміння слова «дводумство» необхідно використовувати дводумство.
Фізкультурниця знову дала команду «струнко». «А тепер подивимося, хто з вас зможе дотягнутися до підлоги!» – з ентузіазмом сказала вона. «Спину тримаємо рівно, товариші, будь ласка. Раз два! Раз два!..»
Вінстон ненавидів цю вправу, бо вона викликала жахливий прострільний біль від п'ят до сідниць і часто все закінчувалося повторним нападом кашлю. Зціпивши зуби, він продовжив міркувати. Він подумав, що минуле не просто змінилося, воно було фактично знищено. Бо як можна було встановити достовірність навіть найочевиднішого факту, якщо не існувало жодних записів про нього, крім вашої власної пам'яті? Він спробував пригадати, в якому році він вперше почув про Старшого Брата. Він думав, що це було десь у шістдесятих, але з упевненістю сказати не міг. В історії Партії, звичайно, Старший Брат фігурував як лідер і страж Революції з її найперших днів. Його подвиги поступово відкидалися все далі назад у часі, поки не досягли легендарних сорокових і тридцятих років, коли капіталісти у своїх дивних капелюхах, які називалися циліндрами, все ще роз'їжджали вулицями Лондона у величезних блискучих автомобілях і скляних каретах, запряжених кіньми. Ніхто вже й не знав, що було правдою, а що вигадкою. Вінстон не міг навіть згадати, коли виникла