Чому не Еванс?. Агата Кристи

      – Не знаєш? Це ж як? Треба знати!

      – Люди не поспішають розпитувати в наші дні, – пояснила Френкі.

      – Не поспішають, – оце й усе, що вони роблять. У наші дні ми розпитували. Тоді одразу було зрозуміло, хто й звідки. Каже хтось, що він із гемпширської гілки – чудово, твоя бабуся вийшла заміж за мого троюрідного брата. Ставало ясно, як ми пов’язані.

      – Мабуть, це було мило, – відповіла на батькові слова Френкі. – Але тепер не до генеалогічних та географічних досліджень.

      – Та вам тепер ні до чого немає діла, окрім як до отруйних коктейлів.

      Лорд Марчінґтон раптом застогнав від болю – він ворухнув подагричною ногою, якій не йшло на користь необмежене споживання портвейну з родинних підвалів.

      – А вони багаті? – запитала його донька.

      – Бассінґтони-ффренчі? Важко сказати. Шропширських життя потріпало – податки на спадок, інші клопоти. Хтось із гемпширських одружився з багатою спадкоємицею. Американкою.

      – Хтось із Бассінґтонів-ффренчів був тут позавчора, – сказала Френкі. – Підшукував собі будинок, здається.

      – Як дивно. Навіщо комусь купувати тут будинок?

      «От у чому питання», – подумала Френкі.

      Наступного дня вона пішла в контору рієлторів, шановних Вілера та Овена.

      Містер Овен власною персоною кинувся їй назустріч. Френкі люб’язно всміхнулася йому й сіла на стілець.

      – Чим же ми заслужили ласку допомогти вам, леді Френсіс? Невже ви збираєтеся продати Палац? Ха-ха-ха! – Містер Овен посміявся з власного жарту.

      – Якби ж то ми могли, – мовила вона. – Ні, правду кажучи, у мене виникла підозра, що один мій друг був тут позавчора. Містер Бассінґтон-ффренч. Він підшукував будинок.

      – А! Так, дійсно. Я добре запам’ятав прізвище. Дві літери «ф».

      – Точно, – підтвердила дівчина.

      – Він розпитував, що тут продається з невеликих будинків. Мусив повернутися додому наступного дня, тож мало подивився, але я так розумію, що він нікуди не поспішає. Після його від’їзду на продаж виставили ще один чи два будинки, які могли б йому підійти. Я надіслав йому деталі, але відповіді не отримав.

      – Ви писали на його лондонську чи заміську адресу? – уточнила Френкі.

      – Зараз гляну. – Він викликав молодшого секретаря. – Френку, потрібна адреса Бассінґтона-ффренча.

      – Роджер Бассінґтон-ффренч, есквайр, «Мерровей-корт», Стеверлі, Гемпшир, – жваво повідомив молодший секретар.