Людиною він був. Джеффри Арчер
Падіння було болісним і стрімким. Політик уже не міг розраховувати на державних службовців, котрі могли б його консультувати, впорядковувати щоденний графік і складати промови. Ці слуги тепер служили іншому панові, котрий представляв іншу партію, для того щоб процес державного управління тривав безперешкодно. Ось така демократія.
Коли задзеленчав телефон, Джайлз підняв слухавку – на іншому кінці дроту був лідер опозиції.
– Я збираю засідання тіньового уряду на десяту годину ранку понеділка у своєму новому офісі в Палаті громад, Джайлзе. Сподіваюся, що ви зможете взяти участь у цьому заході.
Не маючи можливості доручити особистій секретарці обдзвонити членів Кабінету Міністрів у будинку номер десять, Джим Келлеґен уперше за останні роки був змушений телефонувати особисто.
Сказати, що колеги Джайлза виглядали шокованими, коли зайняли свої місця за столом наступного понеділка, було нічого не сказати. Усі вони розглядали ймовірність програти жінці, але ж не так нищівно.
Джим Келлеґен головував на засіданні, поспіхом написавши порядок денний на зворотному боці конверта, який передрукувала секретарка, а тепер роздавали тим колегам, котрі змогли пережити вибори. Єдиною темою, яка займала розуми тих, хто сидів за цим столом, було те, коли Джим піде у відставку з посади лідера Лейбористської партії. Це був перший пункт порядку денного. Після того як вони зміцнять своє становище в опозиції, сказав він своїм колегам, доведеться обрати нового лідера. Упродовж наступних кількох років опозиція чигатиме в коридорах на невдоволених, голосуватиме проти дій уряду, щоб знову і знову зазнавати поразки.
Коли зустріч закінчилася, Джайлз зробив те, чого не робив роками: він покрокував додому пішки – жодної міністерської автівки. Він сумував за Біллом, якому написав кілька рядків, дякуючи за службу, а невдовзі приєднався до Карін за обідом.
– Це було моторошно? – поцікавилася вона, коли чоловік швендяв по кухні.
– Це було як відро холодної води, адже всі ми знаємо, що не зможемо із цим нічого вдіяти щонайменше чотири роки. А до того часу мені виповниться шістдесят три, – нагадав він, – і новий лідер партії, хто б це не був, без сумніву, матиме власного кандидата на моє місце.
– Це якщо ти не організуєш посилену підтримку тому, хто стане наступним лідером, – зауважила Карін. – Бо в цьому випадку все ще зможеш отримати місце під сонцем.
– На мою думку, Денніс Гілі – єдиний реальний кандидат на цю посаду, і я впевнений, що партія вибере його.
– А кому він може протистояти? – запитала Карін, наливаючи чоловікові келих вина.
– Профспілки підтримають Майкла Фута, але більшість членів партії тямлять, що з таким «лівим» минулим партія не матиме великої надії перемогти на наступних загальних виборах.
Джайлз перехилив келих.
– Але нам немає потреби якийсь час турбуватися про такі варіанти, тож краще погомонімо про щось приємніше, приміром, де б ти хотіла провести літню відпустку.
– Існує