Скарбниця народної мудрості. Отсутствует
мене так: хоч рак, та на тарілці.
Хоч на воді, аби на сковороді.
Кожна лисиця свій хвостяк хвалить.
Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Що комар, то й сила.
З великої хмари малий дощ.
Синиця море запалила.
Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.
Багато диму – мало тепла.
Багато галасу даремно.
Велика гуля на рівному місці.
Бачили – невидальце з фуркальцем!
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.
Хвальба сорочки не дасть.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Нащо пугачеві дзеркало, коди він і так знає, що гарний.
Заліз черв’як у хрін та й хвалиться, що йому добре.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.
Чужого не гудь, свого не хвали.
Добрий товар хвалити не треба.
У Сірка очей позичив, та й байдуже!
Ти йому плюй межи очі, а він каже – дощ іде!
Куди ти вбрався на стіл з постолами!
Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл.
Кола б свині крила, вона б і небо зрила.
Не можна в двері – я в кватирку.
Звабиш калачем – не одженеш і бичем.
Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся!
У кого совісті нема – нема й сорому.
Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.
Язиком – «ось я», а на ділі – свиня.
Умів украсти, умій і очима лупать!
З поганої трави не буде доброго сіна.
Заліз у чужу солому, ще й шелестить!
Ти йому по-свійськи, він тобі по-свинськи.
Стид, хоч і не дим, а очі виїсть.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
І свиня літала б – та неба не бачить.
Не будь тією людиною, що догори щетиною!
Комусь ніяково, а йому однаково!
Ти од його спиною, а воно до тебе рилом.
Подай палець, а за руку я й сам візьму!
Од свинячого полку не буде толку.
Не будь тим, що лізе в тин.
Свинячі очі болота не бояться.
Яка совість, така й честь.
Ось де шапка, он де двері!
Є квас, та не для вас!
Кому, кому, а куцому – зась!
Сьогодні не празник, а ти нам не вказник.
Не літай, вороно, у чужі хороми.
Заберіть його геть з одежею!
Куди кінь з копитом, туди й рак в клешнею.
Коня кують, а жаба і собі лапу підставля.
Не до тебе п’ють – не кажи «здоров!».
Твоє не мелеться, то й мішка не підставляй.
Вона знає, що у нас і в борщі кипить!
Ще книжки в сумці, а вже хлопці на думці.
Скорий поспіх – людям посміх.
Зробили б спішно, не вийшло б смішно.
Стук-грюк аби з рук.
Косо, криво, аби живо.
Не квапся проти невода рибу ловить.
Не хапайся поперед батька в пекло.
Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо.
Вовка