Великий ветеринарний довідник. Отсутствует
Не допускають травмування слизових оболонок ротової порожнини. Пошкоджені ділянки обробляють дезінфекційними розчинами. Перед годуванням грубі колючі корми слід запарювати. Без лікування тварини видужують рідко.
Профілактика. Збудник гине при нагріванні до 70–80 °C протягом 5 хв, у 3 %-ому розчині формальдегіду – впродовж 5–7 хв. Низька температура сприяє виживанню актиноміцет протягом 1–2 років.
Етіологія. Гостра вірусна хвороба великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин, хутрових звірів, кішок, собак і гризунів (щурів, мишей), яка вражає центральну нервову систему, органи дихання; у в місці проникнення збудника виникають характерні розчухування. Збудником хвороби Ауєскі є вірус з родини Герпесвіруси, чутливих до ефіру, фенолу, ультрафіолетових променів, які, проте, мають виражену стійкість у зовнішньому середовищі, особливо при низьких температурах. Джерело інфекції – хворі тварини і вірусоносії. Зараження відбувається від хворих особин при їх спільному утриманні, а також через забруднені вірусом корми і повітря, рани і подряпини. Плід може заразитися від матері.
Клінічні прояви. У тварин після інкубаційного періоду, який триває від 1 до 15 діб, у місцях проникнення вірусу (головним чином це губи і кінцівки) з’являється сильний свербіж. Тварини труться цими місцями об навколишні предмети, розчісують і розгризають ділянки тіла, що зудять, аж до оголення кістки. Надалі з’являються збудження, судоми, гучні стогони, слинотеча і підвищене потовиділення, скрегіт зубами, іноді сліпота. Температура тіла залишається нормальною. Через 1–2 доби тварина гине.
Серед новонароджених гинуть практично 100 % хворих, у групах до 2-місячного віку – до 40 %, а у старших – 1–3 %.
Діагноз встановлюють на підставі клініко-епізоото-логічних даних і результатів лабораторного дослідження (біопроби).
Лікування. Як правило, не дає результату.
Профілактика. Для профілактики використовують вакцину, також необхідно виконувати загальні ветеринарно-санітарні заходи.
Етіологія. Хронічне захворювання тварин і людини, що характеризується абортами, затриманням посліду, запаленням слизової оболонки матки і, нерідко, ураженням суглобів. Збудник – бактерія бруцелла – малостійкий до дезінфікуючих засобів, проте, наприклад, кип’ятіння вбиває його моментально. Бруцелли залишаються життєздатними в ґрунті від декількох діб до 100 днів і більше, залежно від його вологості та інсоляції. Тварини, хворі на бруцельоз, виділяють збудника з молоком, з виділеннями з родових шляхів, при аборті, пологах, а також із сечею. Зараження відбувається через слизові оболонки травного тракту з кормом і водою, кон’юнктиву, слизові оболонки дихальних шляхів, піхви і шкіру. Людина може заразитися від хворих тварин. Інкубаційний період хвороби становить 2–3 тижні і більше. Бруцельоз протікає хронічно і в більшості випадків безсимптомно. Основна