Великий ветеринарний довідник. Отсутствует
заходи, контроль за якістю кормів (особливо силосу). При виявленні в господарстві хворих на лістеріоз запроваджують обмеження на ввезення або вивезення тварин. Тварин, які мають ознаки ураження нервової системи, направляють на забій. Решту тварин вакцинують або дають антибіотики в терапевтичних дозах 1–2 рази на день упродовж 1 тижня.
Етіологія. Збудник – паличкоподібна бактерія, яка є постійним мешканцем шлунково-кишкового тракту (у рубці жуйних) і поширена у довкіллі. Збудник відносно стійкий до дезінфекційних засобів: наприклад, у розчині формальдегіду (1:100) і 2,5 %-му розчині креоліну гине через 20 хв, у 5 %-му розчині їдкого натру – через 10 хв, а при нагріванні до 100 °C – через 1 хв. Джерелом інфекції є хворі тварини і тварини, які перехворіли, а також здорові особини. Тварини заражаються при попаданні збудника до ґрунту, де бактерії-збудники мешкають постійно, особливо у вологих місцях. Некробактеріоз частіше виникає у вологі періоди року, при травмах шкірного покриву або слизових оболонок, при утриманні тварин у сирих приміщеннях на брудних, мокрих підстилках. Захворюваність може сягати 30–90 %.
Клінічні прояви. Інфекційна хвороба, що характеризується омертвінням і гнійним розпадом шкіри міжкопитної щілини і вінчика, в окремих випадках на вимені, у ротовій порожнині, статевих органах, печінці, легенях, а у молодняку – омертвінням окремих ділянок слизової оболонки ротової порожнини. Найбільш сприйнятливими до захворювання є велика рогата худоба, північні олені, вівці, коні, кури. Інкубаційний період триває до 3 діб. У хворих особин спостерігають кульгавість. При огляді міжкопитної щілини і вінчика виявляють почервоніння і набряк шкіри. Надалі зона почервоніння розширюється, на шкірі міжкопитної щілини і вінчика з’являється серозний випіт і утворюється виразка з рваними краями. Уражена кінцівка гаряча на дотик, болюча. Тварина пригнічена, не приймає корму, температура тіла підвищується.
У телят на язику, яснах, рідше на піднебінні спостерігають щільні сіро-білі або жовтуваті плівки, з’єднані з тканиною. При виявленні ураження шкіри міжкопитної щілини і слизової оболонки ротової порожнини необхідно терміново запросити ветеринарного лікаря, оскільки приблизно такі самі ознаки спостерігаються при ящурі й деяких інших небезпечних вірусних захворюваннях.
Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і бактеріологічних досліджень, диференціюючи від ящура, вірусної діареї та злоякісної катаральної лихоманки великої рогатої худоби.
Лікування. Проводять хірургічну обробку некротичних виразок, видаляють тканини, що омертвіли, промивають очищену рану 3 %-м розчином марганцевокислого калію або 3 %-м розчином перекису водню. Внутрішньом’язово вводять хлортетрациклін, дибіоміцин, дитетрациклін.
Профілактика. У зв’язку із тим, що некробактеріоз виникає в господарствах, де є умови для пошкодження кінцівок, особливо шкіри міжкопитної щілини і вінчика, вживають заходи