Третя зірка. Валерій Фурса
ж Крі будуть такими довірливими. А Племені потрібно м'ясо для харчування. От і потрібно дізнатися, куди це втікають Гну під час полювання на них. Потрібно знайти місця, де вони ховались колись у часи Великого Хара. Потрібно було розвідати нові рибні місця, так як біля печер Племені риби стало значно менше, ніж це було колись. Потрібно було розшукати місця, де було б достатньо плодів і їстівних трав. І, що найголовніше, Горові потрібно було дізнатися, як у Долину потрапив Великий Хар і чи не загрожує Племені така ж напасть у майбутньому?
До того часу Гор вже давно зрозумів, що хижак міг потрапити у Долину лише якимось невідомим Племені проходом у горах. Цей прохід необхідно було знайти, що б не трапилось. Щоб потім надійно закрити його. Адже, хто його знає? Мало що ще може трапитись у майбутньому і хто ще може пробратися у Долину цим проходом?
У Гора не було друзів-ровесників. Всі вони загинули при падінні зірки. До старших із дітей Племені зі своїми пропозиціями він звертатися не насмілювався. Мало що у нього в голові, у цього старшого! Один просто посміється над фантазіями молодого самця, а інший, не довго думаючи, може й довбнею навернути.
Молодші за нього були ще зовсім хлопчаками. З ними Горові було нецікаво. Та й важко було б їм витримувати далекі переходи. Тому й бродив він своєю Долиною сам один. Ніхто про нього не турбувався. Але Гор і не потребував нічиєї турботи. Він сам добував собі їжу, сам готував її на вогнищі, сам шукав собі місце для ночівлі і турбувався про свій затишок.
Саме під час цих своїх походах Гор і полюбив свою Долину. Долину, і своє незалежне існування у ній.
Розділ 3.Вогненний слід
Йшли роки. Чисельність племені зростала, а Гор ставав все більш незалежним.
У ті часи довгий час вождем Племені був Кір. Цей величезний і надзвичайно сильний самець був значно розумнішим за інших самців Племені. І хоча він завжди вимагав від інших безумовного підкорення своїй волі, він чомусь завжди заохочував Горові походи по Долині.
Гор поважав Кіра. Він часто розповідав йому про все, що доводилось бачити. Саме він знайшов невеличку ущелину, де Гну зазвичай ховались від негоди. Швидше за все, саме сюди вони втікали колись і від Великого Хара. Гор розповів Кірові про своє відкриття, і Плем'я тоді добре пополювало на цих прудконогих.
Наступного разу Гор знайшов ділянку лісу, де на кожному дереві росли смачні плоди. Після цього все Плем'я перебралося на нове місце і отаборилось у одній, але дуже великій печері. Вона була зручною ще й тим, що вхід до неї був дуже вузьким. Навіть два самці не змогли б пройти по цьому проходу одночасно. А далі печера ставала значно ширшою, і кожен з дітей Племені зміг знайти собі у ній затишний куточок. Навіть якщо б ще один Великий Хар раптом зумів проникнути у Долину, то у цій печері Плем'я відчувало б себе у повній безпеці.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив