Під Корсунем. Адріан Кащенко
Не жартуйте, пане, бо ви знаєте у мене чоловік є...
Шляхтич спалахнув.
— Як не будеш до мене ласкавою та не будеш мене любити, то заб’ю на смерть твого нахабного хлопа-чоловіка! Ліпше иди до мене волею... — додав він, ухопивши Прісю за руку. — Бо все одно, як заб’ю твого чоловіка, то не минеш моіх рук...
— Ох, мені лихо! — злякано скрикнула молодиця й хотіла тікати, але шляхтич уже міцно обхопив її рукою.
Коромисло з відрами впало Прісі з плеч, а вода розлилася по землі.
— Пане, пустіть! Бійтесь Бога! — казала вона, змагаючись.
— Чого ти пручаєшся, нерозумна? Невж тобі твій брудний хлоп любіший за родовитого шляхтича?
Він розпалювався й усе міцніше тулив Прісю до себе.
— Пустіть, бо кричатиму!
— Не пустю! Ти мені сподобалася й мусиш бути моєю! — говорив шляхтич, намагаючись затягти Прісю за кущі.
Пріся, змагалася й почала гукати Микиту, але того не було, й через хвилину боротьби вона почула, що шляхтич дужчий за неї й що за кілька хвилин вона знесилиться.
Нарешті на репетування Прісі від хати почулося тупотіння. То біг не Микита, бо він саме ходив у степ по коні — від хати бігло четверо уланів.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.