Крадійка книжок. Маркус Зусак
це слово не має статевої приналежності. Воно просто є.
– Saumensch, du dreckiges![7] – прокричала прийомна мама того вечора, коли дівчинка відмовилася прийняти ванну. – Ти, брудна свиня! Чого не роздягаєшся?
Вона добре вміла лютувати. Насправді можна сказати, що обличчя Рози Губерманн незмінно прикрашала лють. Саме тому на її картонній шкірі з’являлися зморшки.
Лізель, ясна річ, купалася – у тривозі. Нізащо вона не полізе ні до якої ванни, та й лягати в ліжко вона теж не мала наміру. Вона забилася в куток схожої на комірчину умивальні, чіпляючись за відсутні ручки на стінах, щоб опертися бодай на щось. Та навколо не було нічого, крім сухої фарби, забитого подиху і потоку лайки, що виливався з Рози.
– Відчепися від неї. – У сварку втрутився Ганс Губерманн. Ніби протиснувшись крізь натовп, його лагідний голос прослизнув досередини. – Я сам.
Він наблизився до дівчинки і сів на підлогу, обпершись на стіну. Плитка була холодною і непривітною.
– Ти вмієш скручувати цигарки? – запитав він, і наступну годину, а може й більше, вони сиділи в калюжі темряви, яка все більше заповнювала кімнату, забавляючись цигарковим папером і тютюном, який Ганс Губерманн потім скурював.
За годину Лізель уже могла скручувати непогані цигарки. Але досі не скупалася.
Він любив курити. Найбільше у цьому занятті йому подобалося скручувати цигарки.
За професією він був малярем і грав на акордеоні.
Це його вміння стало у пригоді, особливо взимку, коли він міг заробити трохи грошей, граючи у пивних Молькінґа, на кшталт «Кноллера».
Він уже обдурив мене на одній війні, згодом потрапить на іншу (якась безглузда винагорода), але йому знову якось вдасться мене уникнути.
Більшість людей заледве чи помічали Ганса Губерманна. Він був непоказним. Безперечно, маляр із нього був чудовий. Його музичні вміння – вище середнього. Проте якимось чином – упевнений, що вам доводилося зустрічати таких людей, – йому завжди вдавалося зливатися з тлом, навіть якщо він був першим у черзі. Він просто був там . Непримітний. Неважливий і не вельми цінний.
Найсумнішою в такій зовнішності була, як ви можете собі уявити, її цілковита, так би мовити, невідповідність. Безперечно, у Ганса була цінність, і Лізель Мемінґер помітила її. (Діти іноді бувають набагато мудрішими за хвалькуватих і нудних дорослих.) Вона одразу це розгледіла.
Його поведінку.
Спокій, що його оточував.
Коли він увімкнув світло в маленькій бездушній умивальні, Лізель помітила, які в її прийомного тата незвичні очі. Вони були зроблені з доброти і срібла. М’якого срібла, що плавиться. Побачивши його очі, Лізель зрозуміла, що Ганс Губерманн має неабияку цінність.
Вона мала п’ять футів[8] і один дюйм[9] зросту, а своє туге, каштанове з сивими пасмами волосся збирала у пучок.
Щоб
Свинючко, ти брудна! (нім.)
Фут – міра довжини, приблизно 30 см.
Дюйм – міра довжини, приблизно 2,5 см.