Марадона. Сергій Жадан
знає цей приватний сектор. В одному з тих котеджів
і жила третя жінка Марата,
там він
і забухав.
Щось у ньому зламалось, він взяв-таки цей
кредит і приїхав до своєї третьої
жінки
з валізою
бабла.
Ось, – сказав зі злістю, – сто штук, мій кредит,
мої пароплави й порти.
І вже після цього забухав.
Можливо, в ньому теж
озвалася субстанція страху, тому що він пив
день, потім пив ще один день, потім знову пив,
випив парфуми сальвадор далі,
все повторюючи – моя Андалузія, моя Гренада.
Потім у котеджі вони ділили його тіло.
Мені, – сказала дружина, – по хую бабки,
мені потрібен він, я забираю його.
Ні, – сказала коханка, – мені теж по хую бабки,
тим більше я була в долі,
але його забираю я.
А третя сказала, – а ось мені бабки абсолютно не по хую,
ви не подумайте, що я така сука,
просто сто штук це гроші все-таки, але його я теж любила,
він навіть парфуми мої випив,
тому він залишиться мені.
І ось вони сиділи над його тілом
і ділили його між собою,
тому що є багато причин триматись за близьких нам людей,
тому що так чи інакше любов – це командна гра,
тому, врешті-решт, ще більше за смерть
кожен із нас боїться
опинитися
сам на сам
зі своїм
життям.
Гриби Донбасу
Донбас навесні тоне в тумані, і сонце ховається за сопками.
Тому треба знати місця,
треба знати, з ким домовлятися.
Це був робітник колишнього насосного цеху,
мужик, потріпаний алкоголізмом.
– Ми, – сказав при знайомстві, – робітники насосного цеху,
завжди вважались елітою пролетаріату, ага, елітою.
Свого часу, коли все полетіло к єбєням, багато хто
опустив руки. Лише не працівники
насосного цеху, лише не ми.
Ми тоді зібрали незалежні профспілки гірників,
захопили три корпуси колишнього комбінату
і почали вирощувати там гриби.
– Як гриби? – не повірив я.
– Так. Гриби. Хотіли вирощувати кактуси
з мескаліном, але у нас,
на Донбасі, кактуси не ростуть.
Знаєш, що головне, коли вирощуєш гриби?
Головне, щоб тебе перло, точно, друг, – головне, щоб перло.
Нас – перло, повір мені, нас і зараз пре, можливо тому,
що ми все-таки еліта пролетаріату.
Ну, і значить що – ми захопили три корпуси
і висіяли наші гриби.
Ну, і там – радість праці, почуття ліктя,
сам знаєш – це п’янке відчуття трудових звершень.
А головне – всіх пре! Всіх пре і без грибів!
Проблеми почались уже за пару місяців.
У нас тут серйозний район, сам бачив,
нещодавно спалили заправку, причому – міліція
там усіх і накрила, вони навіть
заправитись не встигли,