Живий звук. Андрій Кокотюха

Живий звук - Андрій Кокотюха


Скачать книгу
у вас віп-обслуговування?[5] – про всяк випадок поцікавився я.

      – Просто вона двомісна, який там віп? – відмахнулася сестричка. – Якраз звільнилася повністю. Ну, звісно, нас тут просили, аби ми до Анжелочки нікого не підселяли… Усе одно не надовго.

      – А що, вже стрибає? – подумки я зайвий раз похвалив і погладив по шерстці свою інтуїцію.

      – Стрибатиме. Там усе краще, ніж могло бути. Обличчя, правда, сильно посічене, але з головою все нормально. Черепно-мозкова є, тільки не дуже серйозна. Лікар каже – просто наче сильно головою об одвірок стукнулася. Навіть гулі нема. Усіх упізнає, все нормально.

      – Пощастило.

      – Ага. Але, самі ж розумієте – зірка… До вечора, максимум – до завтрашнього ранку її кудись перевезуть. До нас із усіх поверхів на Сонцеву дивитися ходять, – не стрималася – похвалилася сестричка і тут же виправилася:

      – Ясно, це втомлює. А ви їй хто?

      – Треба бути кимось, аби провідати хвору?

      – Та знаете, – чергова знітилася і для чогось озирнулася, – тут уже троє журналістів пробивалися. І багато ще дзвонять сюди, до відділення, я вже не рахувала скільки. Анжела дуже просила пресу не пускати. Коли вона відчує себе зовсім добре, сама якусь заяву зробить. Зрозуміти можна, – сестричка знову для чогось роззирнулася. – Лице пошкоджене, все в бинтах, а вона ж личком працює, не тільки голосом… Якій жінці, тим більше – артистці, хочеться такою показуватися…

      – Ну, ви ж мене знаєте, – я посміхнувся як міг широко і як міг щиро. – У мене навіть фотоапарата нема. Я взагалі шоу-бізнесом не цікавлюся. Просто провідати, вона моя знайома.

      У такій ситуації що не скажи – все підозріло для цікавих кумочок. А молоденькі медсестри, які на дозвіллі обмінюються глянцевими журналами і не пропускають світську хроніку, саме такими цікавими кумочками і є. Що вона зараз про мене подумала, можна тільки здогадуватися. Тільки я собі такими дурницями голову не сушив: подякував за цінну інформацію і пройшов у палату.

      Біля дверей – нікого. Штовхнув, зайшов. Дивно, що біля Анжели нікого нема. Хто в таких випадках сидить біля відомої співачки? Подруга, мама, продюсер, директор, бойфренд? Ну, скажімо, останній за часом бойфренд – це я. Ще семи годин не минуло з того часу, як вона вибралася з мого ліжка. Раз так, то ось я, біля неї.

      Анжела лежала на спині із заплющеними очима. Ліва рука під ковдрою, права – поверх казенного квітчастого підодіяльника. Обличчя забинтоване, і вона нагадує якусь мумію з фільмів-страшилок. Причому бинти закривають лице майже повністю, видно тільки нижню частину носа та нижній край підборіддя. Я уявив собі, як скалки впиваються в це гарне, мов намальоване, лице, і мені враз стало сумно. Доведеться витрачатися на пластичного хірурга, а значить, на сцену Анжела Сонцева вийде не раніше осені. А попереду ж літо, найбільш гастрольний цимес…

      Анжела розплющила очі і подивилася на мене.

      – Привіт, – я відсалютував їй букетом, поклав квіти на груди, пакет із фруктами поставив


Скачать книгу

<p>5</p>

Biп – похідне від відомої абревіатури VIP (дуже важлива персона).