Рок-н-рол, стакан, кохання. Валентин Терлецький
компанія рушає на трамвайну зупинку – майже всім їхати у центр. Ти проводжаєш друзів, напевно знаючи, що цей день залишиться одним з найщасливіших у житті…
Танці на капотах
Чергова репетиція у Злодєя «на хаті» закінчується «п’яно грандіозо». Як завжди, на репетицію збирається повно друзів, присутність котрих зобов’язує вас зіграти цілий домашній концерт. В акустиці вас вже давно не чули, і ви виконуєте кілька зовсім нових пісень, які сприймаються друзями бурхливо та захоплено. Зазвичай неговіркий і сором’язливий Хет раптом голосно пропонує відзначити прем’єру нових хітів на вулиці, аби всі почули вашу радість. Компанія швидко погоджується.
Опинившись на вечірніх вулицях Кічкаса, всі чомусь раптово збурюються до танців. Забачивши перед собою старенький жовтий «Москвич», клавішник Сергій стрибає йому на капот. Зимову тишу розрізає шалений степ на залізі. До нього приєднуються Злодєй, Хет, скрипалька Сеня. Починаються фантасмагоричні танці на машині. Оскільки вже ніч, подорожні настрахано обходять ваш автомобільний шабаш десятою дорогою. У вікнах будинків ховаються здивовані обличчя аборигенів.
На капоті вмістилися лише четверо, тому інші утворюють для танців коло навкруги машини. Сергій перестрибує на дах бідолашного авто. Ви волаєте від захвату й веселощів. Хтось видряпався на сусідню машину – маленький «запорожець», який під вагою людини аж загудів.
Шалені танці продовжуються на дорозі вздовж всієї вулиці. Кічкас прогинається під вашими ногами, рипить, тріщить, як суха деревина, ось-ось зламається. Ви не шкодуєте його, бо життя виривається на поверхню тут і зараз, і стримати його вже немає можливості. Разом з вами танцює все довкола – будинки, машини, дерева, тьмяне небо. Все радіє разом з вами, і, здається, цьому ніколи не буде кінця, все це триватиме вічно. Вічно, як музика…
Dead Mаn[1]
«Ходімо в “Маяк”, вип’ємо пива», – на порозі стоїть як завжди зосереджений Коля. «Так холодно, зима, блін, не пивний сезон», – намагаєшся якось відмазатись. «Нічого, пиво – воно завжди корисно». З цим Колиним твердженням важко не погодитись, і ви вирушаєте в подорож по пиво.
«Маяк» – доволі специфічне «завєдєніє»: вмуровані в бетонну підлогу залізні столики дають можливість пити пиво лише стоячи. Прозорі стіни розраховані на літній час: щоби протяги гуляли, було прохолодно і свіжо. Зараз тут також свіжо, а протяги не просто гуляють, вони біснуються.
У барі нікого немає, лише під одним столиком тихо спить, скрутившись калачиком, якийсь чолов’яга. Ви замовляєте по бокалу пива і відходите в куток. «Ну, давай», – каже Коля, відпиваючи величезний ковток відверто розбавленого напою. Коля полюбляє на людях вдавати з себе завзятого п’яницю-аристократа, але для тебе він весь як на долоні, ти насправді майже все знаєш про свого друга. Коля – справжній позер, піжон та провінційний інтелігент, котрий намагається бути поганим рок-н-рольним хлопцем, таким собі місцевим Моррісоном. Він
Мертв’як (