Рок-н-рол, стакан, кохання. Валентин Терлецький
не поворухнути навіть і пальцем. Багнюка затоплює тебе вщерть, проковтує, змикається над головою. Ти вже не людина, що живе і дихає, ти – слизька і бридотна субстанція, що розповзається довкола, наче нафтова пляма. Ти стаєш частиною цього велетенського жаского болота, і ніколи тобі вже не вирватися звідси – ніколи! Червоні кола змикаються, білі кола змикаються, чорні кола… Мабуть, це кінець, це, мабуть, смерть стискає горло вологою долонею, теліпає за плечі, б’є по щоках. Б’є боляче і довго. Біль змушує відкрити очі.
…Це Світлана і Коля схилилися над тобою, це вони трясуть тебе і щось кричать у самісіньке вухо, це Фатєр б’є тебе по обличчю. «Що ти ковтав?» – кричить Коля, але його слова долинають наче з глибини. Світлана налякана і сувора, в її очах відбивається страх. «Що ти ковтав?» – не вгаває Фатєр. Ти показуєш на дімедрол. Вмить твоє тіло відривається від стільця, тебе кудись несе. Коля виштовхує тебе в коридор, і далі – в дабл, де змушує блювати, пити воду і блювати знову, вмиває тебе холодною водою і лається, брутально й водночас по-інтелігентськи витончено. Ти посміхаєшся, тобі вже краще. Світлі хайри Колі теж мокрі, він забризкав водою джинси.
Світлана допомагає перетягти тебе знову в студклуб, що вже наповнюється говіркими студентами. Тебе відпоюють чаєм, розповідають свіжі анекдоти, розважають друзі. Ти посміхаєшся. Дивно, але світ знову стає приємним на доторк, на смак, на відчуття. Ти посміхаєшся…
Вожатий
Перша справді прикольна робота – їдеш на все літо працювати вожатим у дитячий табір на морі. Відпочинок, робота і практика водночас. Світлана проводжає тебе на автобус і плаче, бо не хоче залишатися сама у розпеченому місті. Ти заспокоюєш її, хоча сам не знаєш, як проведеш ці місяці без неї.
Табір «Прибій», море, сонце, діти. Тобі дістався загін дванадцятирічних розбишак. Ви з Сергієм Плющенком і Валиком Цупиком мешкаєте в кімнаті на другому поверсі вашого корпусу. День минає в забавах біля моря, а ввечері настає пора відпочивати вожатим. Ваша кімната перетворюється на штаб-квартиру практикантів-філологів, котрих цього заїзду в таборі більшість.
Серж вигадав фірмовий напій «Прибій» – пшеничний спирт, настояний на «Фанті» у темному місці кілька годин. Вражає. П’ється легко і смачно, вставляє шалено, і на ранок ніяких наслідків! Спирт Сергій привіз із собою – цілу велетенську сумку. Тепер він щовечора із заклопотанним виглядом годинами шаманить свій напій у кутку кімнати, щось постійно бадяжить у пластикову тару, переливає, чимось хлюпає, колотить, ховає під ліжко. Алкогольне меню цілого табору тепер знаходиться виключно в руках Сергія.
Ваші дівчата-однокурсниці мешкають у кімнаті під вами, але вже за кілька днів ви починаєте плутати поверхи, бо щоночі фак-сейшни тривають по черзі то на першому поверсі, то на другому, так що врешті ці мандри, як і слід було очікувати, закінчуються веселою пригодою.
Пили у вас. Вночі дівчата пішли до себе. Серж десь таємничо зник. А коли ти прокинувся на світанку, то побачив дивну картину – Сергій моститься