Загадки природи. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
офіційної науки, але й до темної магії. Згідно з легендою, Брюс таки створив трохи еліксиру, але вирішив приберегти його для себе самого. Згідно з заповітом військового, його тіло після смерті належало побризкати «живою» водою. Але слуга, який відкривав флакон, впустив його, і майже вся рідина вилилася на підлогу. І лише незначна частина еліксиру потрапила на руку покійного. Гарна казка? Ще б пак! Особливо якщо врахувати одну «дрібничку»: наприкінці 20-х років ХХ століття могилу Брюса розкопали для перепоховання тіла; одна рука полководця чомусь лишалася нетлінною…
Приблизно в той же час працівники, що обслуговували бурильні установки в Башкирії, помітили, що тяжкі рани від укусів комах враз загоюються, якщо похлюпатися в каламутній глинистій рідині, яка утворювалася біля одного з електродів. Ентузіасти-дослідники взялися за діло і… через кілька років зареєстрували в Патентному відомстві СРСР заявку на машину, яка виготовляє «живу» воду! На жаль, крапку в цій історії поставила Друга світова війна.
Питання створення казкової рідини підняли знову в 60-х роках минулого століття. Тоді в Казанському науковому інституті почав працювати окремий штат співробітників, який намагався визначити структуру «живої» води. Однак тоді ентузіастам знову не пощастило: у 1985 році в газеті «Правда» працівників інституту назвали шарлатанами та чаклунами, а розробки даної теми згорнули.
Пристрій для отримання «живої» та «мертвої» води
Тільки в 90-х роках науковці ризикнули знову відійти від «суто матеріалістичних» позицій. Тоді в Москві працювали кілька біохімічних центрів, які отримали від Мінздраву ліцензію на продаж установок «живої» води. І знову в пресі з’явився епітет «шарлатани». Річ у тім, що, на думку спеціалістів, унікальні властивості отримана рідина зберігала протягом усього шести годин, а постачальники цього не враховували…
Пристрій для отримання «казкової» вологи являв собою графітовий анод, платиновий катод, між якими ставився скляний фільтр. У цю конструкцію заливали мінеральну воду і пропускали через неї струм напругою три-чотири вольти. Через дві години в одній склянці утворювалася «жива» вода, а в другій, відповідно, – «мертва». До речі, така установка тривалий час діяла у квартирі англійського прем’єр-міністра – «залізної леді» Маргарет Тетчер. Тоді ті, хто її оточував, дивувалися міцності здоров’я цієї жінки та її енергійності.
«Мертва» вода, на думку вчених, змінює людину фізично, змушує організм працювати на клітинному рівні, боротися із захворюваннями. Це приводить до прискорення обміну речовин, покращання апетиту, оновлення всього організму. Причому медики знають випадки, коли безнадійні хворі позбувалися найстрашніших діагнозів тільки завдяки прийому такого «ненаукового» препарату, як «мертва» вода. Що ж стосується «живої» рідини, то з нею експериментували у відділенні серцево-судинної патології Томського медичного інституту. Результат приголомшив усіх: контрольна