Автомобіль. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
яка з тими чи іншими змінами застосовується в багатьох сучасних конструкціях. Подальший розвиток автомобіля йшов шляхом вдосконалення окремих вузлів і агрегатів, а вже потім – зовнішнього вигляду. Двоциліндрові двигуни поступаються місцем чотирициліндровим, більш «урівноваженим» та «м’яким» у роботі і, як правило, потужним. Почали випускати і шестициліндрові двигуни, але тієї пори особливого поширення вони ще не набули. З’явилася ще новинка: гальма почали встановлювати не тільки на задніх, а й на передніх колесах.
Автомобіль став довшим, масивнішим. Це вже не зовсім «карета», хоч, на наш сучасний погляд, це такий собі «антикваріат», але все ж таки більше схожий на машину. Взяти хоча б дореволюційний «Руссо-Балт». Вузький, покритий чорним лаком кузов з тентом, мідний радіатор, увінчаний орлом, м’яка стьобана шкіра сидінь. А всередині він, на погляд автомобіліста, практично не відрізняється від сучасного. В передній частині – карбюраторний двигун внутрішнього згорання (ДВЗ). Охолодження – рідинне, запалювання – електричне. Зчеплення, коробка передач з важелем, карданний вал. Два гальма – з ручним і ножним приводами. Усі механізми розміщені на рамі, до якої на растрах підвішені осі. Задня вісь ведуча, передня – керована.
Щодо системи освітлення автомобіля початку XX століття, то вона вже була досить складною, оскільки застосовувалося ацетиленове освітлення. Процедура вмикання фар була суто механічною. Спочатку водій відкривав вентиль подачі газу. Потім, відкинувши скло прожектора і вловивши характерний часниковий запах ацетилену, він запалював пальник. Фари мигтіли, скло засмічувалося і нерідко лопалося. Тому радісною для водіїв подією стало застосування електричного освітлення, яке вперше з’явилося на американських автомобілях, а потім поступово перекочувало й до Європи. Крім прожекторів, автомобілі мали ліхтарі – спочатку гасові, ацетиленові, а потім і електричні.
Електрика дістала перемогу і в системі автомобільної сигналізації. Найбільш відомим звуковим сигналом тих років був ріжок з гумовою грушею, що працював за принципом дитячої іграшки – «пищалки». Але потім з’явився надійніший електричний сигнал – клаксон, що діяв від акумулятора.
Що ж до двигуна автомобіля, тут уже в десяті роки XX століття «монополістом» став і донині залишається бензиновий ДВЗ. Поширення не знайшли ні машини, що працювали на паровому двигуні, ні електромобілі. Хоча «електродія» в автомобілебудуванні досі залишається актуальною, (про це ще буде далі). Автомобілю треба було «з’їжджати з рівного шляху», тому конструктори почали працювати над тим, як покращити його прохідність. На деяких автомобілях ведучою стала не тільки задня, а й передня вісь. Такі машини називаються повноприводними. На бездоріжжі вони почувають себе набагато впевненіше: забуксують задні колеса – вивезуть передні.
Седан, фаетон, лімузин…
Наші уявлення про перші автомобілі досить одноманітні. Між тим машина тих часів – це зовсім не одна стандартна модель. Якщо