Астрономія. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
спробу визначити коефіцієнт пропорційності між віддаленістю та швидкістю галактики. Тепер ця величина також відома як стала Хаббла (H0).
Проте стала Хаббла має набагато більш фізичний сенс, ніж просто коефіцієнт пропорційності. У рамках моделі Всесвіту, що розширюється, його вік можна передбачити за даними, які характеризують відстані до найвіддаленіших об’єктів сучасного Всесвіту. Таким чином, стала Хаббла безпосередньо пов’язана і з віком Всесвіту. З фізичної точки зору, величина, обернена до сталої Хаббла – 1/H0 – вказує на те, як довго Всесвіт розширюється. Але ж це і є його вік! Сучасні оцінки значення сталої Хаббла приводять до віку Всесвіту у межах від 12до 18 мільярдів років.
Едвін Пауелл Хаббл (1889–1953).
Американський астроном, космолог. Навчався у Чиказькому університеті, працював у лабораторії відомого фізика Міллікена, але потім вирішив стати адвокатом. Отримав диплом юриста, працював у адвокатурі. Однак за рік потому залишив професію заради астрономії. До Першої світової війни був асистентом в обсерваторії Йєркс, поблизу Чикаго. По закінченні війни працював в обсерваторії Маунт-Вілсон у Каліфорнії. Фундаментальні праці Хаббла поклали початок позагалактичній астрономії. Він уперше довів зоряну структуру Туманності Андромеди та ряду інших галактик. Першим запропонував систему класифікації галактик за формою та іншими морфологічними особливостями. Відкриття закону, названого його ім’ям, стало спостережною основою теорії Всесвіту, що розширюється. Хаббл – один з піонерів вивчення далеких зоряних систем та видатний астроном ХХ століття. Нині дослідження далеких зоряних островів продовжує найпотужніший у світі телескоп – орбітальний комплекс імені Едвіна Пауелла Хаббла.
Класифікація об’єктів зоряного неба
Ознайомившись з історією виникнення і розвитку Всесвіту, з тим довгим шляхом еволюції, що пройшли матерія та енергія, перш ніж набути сучасного вигляду, нам тепер буде зовсім неважко сформулювати зручну класифікацію небесних об’єктів. Саме її ми і будемо намагатися дотримуватися на шляху нашого подальшого знайомства з таємницями Уранії.
Отже, найвеличнішими об’єктами, що сформувалися у Всесвіті, по праву можна вважати галактики. Іноді дуже цікаво спостерігати скупчення (або так звані хмари) галактик. Наприклад, красиві галактичні скупчення знаходяться у сузір’ях Діви та Волосся Вероніки, але їх можна побачити тільки у телескоп.
У галактиках же насамперед звернемо увагу на найрозповсюдженіші об’єкти – зірки. Багатьом з першого погляду може здатися, що всі зорі – однакові, та це аж зовсім не так! Детальніше із зоряним розмаїттям неба ми познайомимося далі.
Зірки, як і галактики, мають схильність до утворення зоряних скупчень. Розрізняють кульові та розсіяні скупчення. Перші з них – це туманні плями, що у бінокуляр або телескоп розсипаються багатьма тисячами сяючих діамантів і справляють незабутнє враження на спостерігачів найрізноманітніших