Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі. Сборник
чоловік, глядь збоку себе, а жінки й нема. Що його робить? Злякався, бідний, не зна, де вона дівалась. Дивиться, а од того місця, де вона лежала, видно на траві слід, як наче її хто силом потяг куди. Заплакав той чоловік гірко, бо догадався, що це його жінку украв полоз, і пішов по тому сліду.
Іде та й іде і дійшов до великої кручі і чує, що під кручею щось стогне. Зирк туди – аж там лежить його жінка. Її видно тільки по пояс, а ноги стремлять у норі. Кинувся той чоловік до неї, хотів ухватить та витягти, а вона як закричить:
– Ой чоловіче, не тягни мене, бо полоз смокче за ноги, і як ти тягнеш, так мені через те мука велика.
– Що ж його робить, – пита чоловік, – невже так тебе тут і бросить?
– Брось, – каже жінка, – бо, мабуть, уже смерть моя прийшла, не судив мені Бог жить укупі з тобою, і хоч жалко вмирати, так що ж поробиш – на те Його свята воля! Піди ти лучче у ближню станицю та попроси попа, щоб прийшов висповідав та причастив, бо скоро вмру.
Заплакав бідолаха, затужив, бо жінки було дуже жалко, та нічого робить, пішов за попом.
Привів попа, висповідали її, а після причастя вона Богу і душу оддала.
Чому місяць називається «лютий»
Десь-то на весіллі чи на хрестинах був Февраль, підпив чимало, як і всі, розхвастався своєю силою, а далі гукнув, зціпивши кулаки, і скрипнув зубами:
– Якби я родився тоді, як Январ, так я б бикові-третякові зірвав би роги, а дівці-красуні приморозив би коромисло до плечей.
Тому-то і лічать його люди Лютим.
Розмова худоби
На думку українських селян, домашні тварини – коні, воли і корови – розмовляють між собою людською мовою в деякі ночі після певних святкових днів. Тих розмов не годиться підслуховувати, бо це загрожує життю, що й підтверджує легенда.
Один багатий господар вийшов таємно на свою обору в ніч під Новий рік, щоб підслухати розмову свого товару.
Після деякого чекання пара найкращих сивих волів взяла й лягла, а інші запитали їх: «Чому так рано вкладаєтесь і такі сумні?» Ті сказали: «Як нам не сумувати, як нам не відпочивати, коли завтра, ще до кінця дня, будемо впряжені до найважчої роботи». – «А якої?» – питали інші воли. – «Ах! – відповідали перші. – Наш господар добрий і ласкавий, мав бог зна який довгий вік, а тимчасом вийшов підслухувати на розмову і за це помре ще цієї ночі. А ми будемо везти його завтра ховати».
Назавтра відбувся похорон господаря і пара сивих найкращих волів відвезла його на кладовище.
Чому в морі вода солона
Багато років тому назад жили два брати. Один бідний, а другий багатий. Померли їхні батько й мати. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. Меншому брату не лишилось нічого. Жив він із дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата нічого не лишилось, і вирішив він піти до старшого, щоб той дав йому допомогу. Старший брат відмовився допомогти. Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Того дня риба не ловилась. Йде він додому з порожніми руками, похнюпивши голову. І