Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Розбійницькі скарби: Казки про розбійників - Сборник


Скачать книгу
він у ліс і знайшов ведмедицю, що якраз плекала малих ведмеденят.

      – Стій! – закричав на неї мисливець, – моя мати хвора і потребує глечик твого молока.

      – Твоїй матері потрібно не мого молока, але твоєї смерті… – відповіла ведмедиця, а далі додала: – Ну, ходи, подої мене!

      – Забув принести посуд, – каже він, і почав гнати ведмедицю перед собою. Жене її, аж приходить під саму хату і гукнув на матір: – Матусю, гей! Дійницю подайте, нехай здою ведмедицю.

      Винесла мати дійницю і мало не впала з великого дива, що син пригнав ведмедицю додому…

      Надоїв молока, подав матері, а ведмедицю нагнав у ліс. Мати знов радилася з розбійником, як би ото його знівечити, і вчинилась знову хворою.

      – Ну, як себе почуваєте, мамко? – питав її добрий син.

      – Зле. Цієї ночі снилося мені, що на сьомій горі знаходиться єдине яблуко. Коли б те яблуко з'їла, то зовсім видужала б.

      Вибрався син у дорогу і незабаром приходить на ту гору. Підходить туди і бачить, що під тією яблунею спить прегарна дівчина. Не звертаючи на неї жодної уваги, зразу виліз на яблуню. Миттю дівчина перекинулася в змія з трьома головами. Змій почав на нього плювати, харкати, потім сапав вогнем. Але він яблуко зірвав і поклав у кишеню. Злізав з яблуні, одганяючись шаблею. Потім спустився в долину, і почалась справжня бійка.

      Після довгого і важкого бою парубок змія пробив. З нього кров почала витікати, і змій був знесилений. Нарешті мисливець прискочив і відрубав йому усі три голови.

      Дивиться, від яблуні направо веде вхід до твердині. Входить він до одного великого покою, а невеличка гадюка почала на нього сичати. Тупнув він на неї ногою, каже:

      – Чого ж від мене хочеш, нещасне створіння?! Бо як витягну шаблю, то смерть тобі зроблю!

      – Ой, дорогий хлопче, прошу я тебе, відрубай мені голову, але також і злупи з мене шкіру і побачиш велику несподіванку, – промовила гадюка.

      Вихопив він шаблю і зрубав гадюці голову. Потім облупив, і коли вся гадяча шкіра була з гадюки скинена, щось нараз тріснуло, і з гадячого м'яса зробилась дуже гарна дівчина.

      – Дякую тобі, юначе, що визволив ти мене. Я є царською донькою і вже десять років тому, як перемінила мене відьма в гадюку і передала змієві з трьома головами, щоб я стерегла тюрму.

      – Яку тюрму? – питав здивовано парубок.

      – Ходи ближче і побачиш, – мовила дівчина.

      Потім відчинила двері, а там напівживі люди, мов тіні, тільки шепотять, шушукають, як мухи. Відімкнув і повідчинював він всі двері і вікна, впустив повітря та світла і почав випитувати в'язнів.

      – Ти за що сидиш? – питався одного.

      – Бився об заклад з приятелем, що зірву яблуко… От і опинився тут.

      – А ти за що? – вислухував він другого в'язня.

      – Сподобалась мені дівчина під яблунею… От і побила мене година… І я через неї…

      – І я… і я… – гукали люди зі всіх боків.

      – Всі можете відходити з цієї тюрми, – заявив парубок, і вони всі втішились.

      Зразу зібрались і хто куди хотів, туди відходив, покидаючи


Скачать книгу