Палак. Вадим Карпік
і, коли той затих, став розглядати все навкруги.
Куди не глянь, скрізь стояли білі чи сірі шатра, більші та менші, вкриті товстою шерстяною тканиною чи шкірами. Біля них бавилися діти, бекали вівці та кози, мукали корови й бики, іржали коні, гавкали собаки. Зовсім поруч три вершники прогнали великий табун коней. Важко було навіть уявити, скільки тварин було в ньому. Густа хмара пилу лягла на селище. Хтось голосно й не добираючи слів, облаяв за це пастухів. Пилюка трохи розвіялась, і юнак продовжив свої спостереження. Ось жінка сидить біла намету і ретельно зшиває шкіри великим залізним гачком. Інша чаклує над казаном, готуючи обід для юрби дітей, що граються поруч. Ще далі молода повновида жінка спустила хлопчакові штани і, перекинувши через коліно, завзято шмагала шкіряним паском. Хлопець голосно репетував і намагався вирватись. До них під’їхав бородатий сколот, щось сказав, не злазячи з коня. Жінка облишила малого і зникла в шатрі. Хлопчина швидко натягнув штани і прожогом кинувся навтьоки. Молодиця винесла оберемок стріл. Сколот запхав їх у тул і галопом погнав коня у степ. Жінка оглянулась, шукаючи свою жертву, і, побачивши, що за хлопцем слід прохолов, плюнула і заховалась у наметі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.