Чужа кров. Гарфанг
притулила. Сльози витерла – і в піч її. Нехай димом зійде мана! Нехай…
І відразу ж пожаліла – а раптом повернеться? Раптом… Як же хочеться ще раз піти й остаточно пересвідчитися, що Гнат дійсно зник… Ні, не піде. Візьме себе в руки і нікуди не піде. Пішов він, втік. А коли й не пішов, то нема чого йти до нього уночі. Нема чого… А раптом він чекає?
Ні, не можна. Не можна.
Лягла спати.
Тільки який там сон! І очі мокрі. І так нестерпно хочеться іще хоч разочок відчути на собі доторк гарячих губ… Святі заступники й сохранники, заступіть і сохраніть від спокуси!
Почала молитися.
А пам’ять не відпускає, малює живі спогади і крає серце…
– Горпинко!
Ледь із печі не впала. Злякалася до німоти, очі широко відкрила – стоїть біля вікна постать знайома, рукою кличе її.
Повернувся!
Прийшов!
Невже хату не закривала?
Мабуть, що ні, коли він тут.
Прийшов…
– Горпинко, ти вже спиш? – тихо.
– Та от… Майже спала, – ледве зуміла вимовити.
– Майже не рахується, – сміється.
– Я там… Їсти приносила…
– Знаю. Я виходив удень. Справи мав. Тільки не хвилюйся, мене ніхто не бачив, що я до тебе йшов. Я обережний.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.