Сніг. Алла Марковська
він вертівся, як непосидюче щеня. Гел час від часу втихомирював сина.
Звичайно, невідомо, що попереду, та зараз усе здавалося чудовим.
Добігли до високої кам’яної стіни, котра захищала долину від теплих вітрів і невідомих чужаків. Туди, де був закутий у кригу водоспад і велике озеро промерзле наскрізь. Дивні абстрактні статуї, витвір замерзлої води, наче химерний сад Латілли[4].
Керфі здивовано роздивлявся чудернацький пейзаж, намагався зрозуміти, де вхід у печеру.
– Вхід за водоспадом, – почув голос Гела.
– Не смій читати мої думки! – несподівано розсердився Керфі.
Гел заклав руки за спину, кивнув і весело посміхнувся:
– Я й не читав.
– Татку! Татку! Татку! – Айре підбіг до Гела, видерся йому на руки. – А можна я покатаюся? Дивися, там ковзанка!
– То озеро замерзло.
– По озеру! Можна? – вимагало дитя перевертня.
– Йди, тільки обережно, – дозволив Гел.
Вожак псів підійшов до Гела, став поруч, слідкував за щеням великого вожака не менш пильно, ніж батько-перевертень. Гел запропонував допомогу белкійцю, та дозволив білому псу слідкувати за Айре. Білий пес спустився на рівну поверхню замерзлого озера. Айре, здавалося, вже нападався досхочу, і пес потягнув його за комір на берег озера до батька.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.