Дракула. Брем Стокер
місцях і пережив скільки небезпечних пригод. Мені шкода бідну Дездемону, яку мавр звабив розповідями про пережиті ним труднощі та небезпеки. Мабуть ми, жінки, є такими полохливими боягузками, що шукаємо у шлюбові захисту від життєвих труднощів, гадаючи, що чоловіки захистять нас від них. Тепер я знаю, що мала зробити, якби була чоловіком і бажала завоювати дівоче серце. А може, я й неправа, бо хоча містер Моріс і розповідав мені історії про свої небезпечні пригоди, а Артур не розповідав взагалі нічого, я все ж таки… але не буду забігати наперед. Отже, серденько, містер Квінсі П. Моріс застав мене саму. Таке враження, що чоловіки завжди застають жінок наодинці. А може й ні, бо Артур намагався застати мене саму аж двічі, і йому це вдалося не одразу, хоча я йому допомагала як могла – тепер я з легким серцем можу в цьому зізнатися. Мушу сказати тобі наперед, що містер Моріс не завжди говорить на жаргоні – тобто він ніколи не користається ним у розмовах із незнайомцями або у їхній присутності, бо насправді він є людиною добре освіченою і з вишуканими манерами; але містер Моріс побачив, що мені цікаво чути, як він говорить на американському жаргоні, тож коли поруч не було сторонніх, він щоразу казав мені такі кумедні речі! Та, мабуть, він усе це вигадує, бо надто вже це вдало й доречно. Але все одно – це так потішно! Що ж до мене, то не можу сказати – користуватимуся я жаргоном чи ні; не знаю, чи подобається він Артуру, бо я ще не чула, щоб він його вживав. Отже, так: сідає біля мене містер Моріс і робить радісний та невимушений вигляд, хоча я все одно побачила, що він сильно нервується. Бере він мене за руку і каже так ніжно-ніжно: – Міс Люсі, знаю, що я й нігтя вашого не вартий, але чекати вартого можна і до нових віників. Впрягайтеся поруч зі мною та й потягнемо далі возик життя разом!
Знаєш, Міно, він виглядав таким добрим та веселим, що відмовити йому мені було набагато легше, ніж містеру Сьюарду, тож я і відповіла американцю з якомога більшою невимушеністю, що впрягатися мені з ним не хочеться і що взагалі – я ще конячка необ’їжджена. Потім містер Моріс вибачився за те, що він, як йому здалося, говорив надто легковажним тоном у таку надзвичайно важливу, надзвичайно серйозну для нього мить і висловив сподівання, що я на нього не буду сердитися. Він сказав це цілком серйозно, тому я теж дещо посерйознішала. Знаю, Міно, ти подумаєш, що я жахлива фліртувальниця й кокетка, але мені додало настрою те, що це вже була друга пропозиція поспіль. Не встигла я, моя люба, й слова сказати, як містер Моріс вихлюпнув на мене справжній потік освідчень у коханні, він буквально кинув до моїх ніг своє серце і душу. При цьому виглядав таким щирим у своєму емоційному запалі, що я вже ніколи не зможу повірити у те, що чоловіки завжди лише бавляться у кохання і ніколи не бувають серйозними, хоча інколи містер Моріс любить пожартувати. Мабуть, він побачив якийсь несподіваний вираз на моєму обличчі, що раптом змусив його зупинитися, а потім мовити з такою гідною справжнього мужчини пристрастю, за яку я ладна була його покохати, якби моє серце