Пророк. Поеми. Поезії (збірник). Тарас Шевченко

      По келіях п’яна!

      Ота сама заробила

      Та буллу купила —

      Те[пе]р свята!.. Боже! Боже!

      Великая сило!

      Великая славо! зглянься на людей,

      Одпочинь од кари у світлому Раї!

      За що пропадають? за що Ти караєш

      Своїх і покорних, і добрих дітей?

      За що закрив їх добрі очі

      І вольний розум окував

      Кайданами лихої ночі!..

      Прозріте, люди, день настав!

      Розправте руки, змийте луду.

      Прокиньтесь, чехи, будьте люди,

      А не посмішище ченцям!

      Розбойники, кати в тіарах

      Все потопили, все взяли,

      Мов у Московії татаре,

      І нам, сліпим, передали

      Свої догмати!.. кров, пожари,

      Всі зла на світі, войни, чвари,

      Пекельних мук безкраїй ряд…

      І повен Рим байстрят!

      От їх догмати і їх слава.

      То явна слава. А тепер

      Отим положено конглавом:

      Хто без святої булли вмер —

      У пекло просто; хто ж заплатить

      За буллу вдвоє, ріж хоч брата,

      Окроме Папи і ченця,

      І в Рай іди! Конець концям!

      У злодія вже злодій краде,

      Та ще й у церкві. Гади! гади!

      Чи напилися ви, чи ні

      Людської крові?.. Не мені,

      Великий Господи, простому,

      Судить великіє діла

      Твоєї волі. Люта зла

      Не дієш без вини нікому.