Ратники князя Лева. Петро Лущик
що арагонський король, так само як і французький, палає бажанням відвоювати у невірних Гроб Господній, але і радник з богословських питань просить аудієнції не з пустопорожніх бажань.
Та П’єтро пам’ятав, що він лише секретар і має виконувати волю Святого Отця. Тому він схилив голову і нечутно вийшов з кабінету. А папа, здавалося, не помітив його зникнення. Климент продовжував сидіти нерухомо, розмірковуючи про майбутню розмову. Він лише підвів голову, коли перед ним виник хвацький іспанський кабальєро. Це був уже досить зрілий чоловік. Він мав бліде, без іспанської засмаги, видовжене обличчя. Побачивши прибулого, папа Климент виставив наперед ногу, де на червоному шовку сутани золотом був вишитий хрест. Кабальєро присів на одне коліно і поцілував хрест.
– Хто ви, брате во Христі? – запитав Климент.
– Хайме Аларік де Перпіньян, Ваша святосте! – з ледь помітним іспанським акцентом відповів прибулий.
– Вас прислав Його величність король?
– Саме так. Не пізніше як місяць тому Його величність вручив мені послання до Вашої святості і велів вирушити в дорогу.
– Послання з вами?
– Саме так, Ваша святосте!
Де Перпіньян відкрив перекинуту через плече шкіряну сумку, вийняв згорнутий пергамент і поштиво подав папі. Климент IV навіть не став перевіряти цілість печатки, нетерпляче розгорнув послання і заглибився в читання. Арагонський правитель повідомляв його, що пред’явник цього сеньйор Хайме Аларік де Перпіньян є посланцем короля. Крім того, король Хайме I, прозваний Завойовником, повністю підтримує бажання остаточно відвоювати Святу Землю. Для цього починає підготовку і відсилає до Святого престолу вищеназваного сеньйора Хайме Аларіка де Перпіньяна. Якщо Його святість бажає використати сеньйора Хайме Аларіка де Перпіньяна для своїх боговгодних справ, то Його величність повідомляє Їх святість, що повністю довіряє вказаному сеньйору. З іншого боку, король досі не знає, якою дорогою виступить його військо і військо короля Франції.
Папа Климент підвів очі.
– Його величність дав вам, сеньйоре, втішну характеристику, – сказав він.
– Король такий добрий до мене! – тільки й відповів кабальєро.
– Сподіваюся, він не помилився. Його величність пише, що ви можете виконати будь-яке доручення.
– Наказуйте!
– Ви готові знову вирушити в дорогу?
– Скажіть куди – і я відправлюся негайно!
Папа усміхнувся.
– Я схвалюю ваш порив, але якщо це дорога до монголів? – запитав він, хитро примруживши очі.
На обличчі іспанця лише на мить промайнув сумнів.
– Наказуйте! – з готовністю повторив він.
– Я радий, що у вас така впевненість і бажання принести користь своєму королю і святій вірі. Ви маєте де зупинитися?
– Так, Ваша святосте! Я поселився у монастирі кларисок. Увесь вільний час я проводжу у розмовах з абатисою. Там я дізнався про святу дівицю Розу, – відповів кабальєро.
– Мені приємно це чути.