Амазонка. Київ–Соловки (збірник). Валентин Чемерис
були такі слова:
«Наступним по важливості завданням є відбудова нашого суспільного і громадського життя в усіх секторах. Наш дух і сила наших рук мають здійснити величезну роботу. Ми мусимо виконати цю роботу, пам’ятаючи про те, що майбутня доля українського народу і України знаходиться в наших руках.
Цю роботу ми повинні виконувати згуртовано, усуваючи будь-які неузгодження. Це повинна бути єдність на всіх рівнях – церковно-релігійна єдність, єдність села і міста. Ми повинні йти згуртованими рядами, як органічне ціле, як моноліт.
До такої єдності і роботи, до послуху, дисципліни і порядку закликає всіх українців Українська Національна Рада, яка була утворена зразу ж після вступу німецьких військ у столицю Київ для мобілізації всіх українських сил, для відбудови нашої зруйнованої держави, суспільного та громадського життя».
Олені Телізі, як відомій на той час поетесі, громадській діячці та члену Культурної референтури ОУН було доручено в Києві створити Спілку українських письменників. Треба було починати мало не з нуля, хоча Спілка українських радянських письменників існувала до окупації Києва і була вона чималою й вельми впливовою та авторитетною.
Ось що писатиметься в біобібліографічному довіднику «Письменники Радянської (тоді неодмінно – радянської!) України», у ювілейному виданні, випущеному в 1988 році з нагоди сімдесятиріччя республіканської письменницької організації.
Спілка письменників Радянського Союзу – добровільна громадська творча організація, що об’єднує професійних літераторів. Створена в 1934 році на Першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників (Москва, 17 серпня – 1 вересня). Максим Горький говорив тоді: «Спілка письменників утворюється не для того, щоб тільки фізично об’єднати художників слова, але щоб професійне об’єднання дало їм змогу зрозуміти свою колективну силу, визначити з можливою ясністю різноманітність напрямів її творчості, її цільові настанови і гармонійно об’єднати всі цілі в тій єдності, яка керує всією трудотворчою енергією країни.
Ідеться, певна річ, не про те, щоб обмежити індивідуальну творчість, але щоб дати для неї найширші можливості подальшого могутнього розвитку».
Тоді ж, у 1934 році, була створена і Спілка радянських письменників України, яка об’єднувала сто двадцять членів та сімдесят три кандидати в члени Спілки письменників.
Нині Спілка письменників України налічує понад тисячу сто членів. В ній працюють прозаїки, поети, критики, драматурги, перекладачі, які пишуть українською, російською, єврейською, білоруською, молдавською, грузинською, грецькою, французькою, чуваською та іншими мовами. Найвищим органом її є з’їзд, а в період між з’їздами – обране таємним голосуванням правління, яке в свою чергу обирає Президію та Секретаріат. Постійно працюють творчі об’єднання прозаїків і поетів, комісії критики й теорії літератури, нарису і публіцистики, драматургії, гумору та сатири, художнього перекладу, військово-художньої