Аргідава. Марiанна Гончарова
друг його ледь не помер. Просто там. Майже задихнувся.
– Метан, напевне… – припустив хтось.
– Метан вони б одразу відчули і змогли б втекти. То був CO, страшний газ. Без кольору, без запаху, мабуть, просотався з карстових печер… Так буває, коли підземелля глибоке, і багато рукавів та відводів, – авторитетно заявив Сміт, студент хімічного факультету.
А Женька кивав, нічогісінько не розуміючи, просто слухав голос Асі, як слухають музику, з насолодою, навіть не думаючи, що він зараз може мати смішний, наївний, дурнуватий вигляд.
– А ходімо до фортеці, Марусь? Я не була ще там? Підемо? – Ася склала долоньки молитовно. – Няу!
– Няааау! – відгукнулася Луша, метляючи хвостом.
– Це дуже мені цікаво! Дуже. Те, що ти розповідала. Дивовижно… Підземний хід веде, виявляється, до фортеці. Підемо, підемо обов’язково, – пообіцяла Маруся, занепокоєно клацаючи пальцями перед Жениним обличчям. Чи то перегрівся мрійливий хлопчик, чи…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.