40 днів Муса-Дага. Франц Верфель
Їх зупиняє вихователь Стефана, Самвел Авакян. Він нетерпляче чекає їх.
– Пройдіть уперед, Стефане, – наказує він хлопчикові. – Ваша матінка чекає на вас.
І коли Стефан зникає в гомінкому натовпі тих, хто молиться, Авакян рвучко звертається до Багратяна:
– Маю повідомити вам, що у вас відібрали паспорти. Іноземний і місцевий, дозвіл на проживання. З Антіохії прибули три чиновники.
Ґабріель уважно розглядає обличчя цього студента, котрий уже кілька років живе спільним життям із сім’єю Багратянів. Обличчя вірменського інтелігента. Високе, трохи похиле чоло. Насторожений, глибоко стурбований погляд за скельцями окулярів. Печать вічної покірності долі і водночас ясно виражена готовність до опору, готовність будь-якої миті відбити удар супротивника. З хвилину Ґабріель вивчає це обличчя і лише потім питає:
– І що ви зробили?
– Мадам усе віддала чиновникам.
– І звичайний паспорт також?
– Так. Закордонний і тескере[12].
Багратян сходить з паперті, запалює цигарку і в задумі робить кілька затяжок. Тескере – дозвіл на проживання, документ, що дає право вільно пересуватися територією Османської держави. Без цього клаптика паперу підданий султана теоретично з одного села в інше не має права поїхати. Ґабріель відкидає цигарку і виправляє плечі.
– Це означає тільки те, що сьогодні або завтра я маю з’явитися в Алеппо, в свою частину.
Авакян переводить погляд на глибоку колію, прокладену нещодавнім дощем на церковному майдані.
– Навряд чи це означає, що вас викликають в Алеппо, пане Багратян.
– Нічого іншого це не може означати.
Голос Авакяна звучить зовсім тихо:
– Від мене також зажадали паспорт.
Багратян стримує сміх.
– Отже, і вам треба з’явитися в Антіохію на огляд у військовий комісаріат. Цього разу це не жарт. Але не переймайтеся. Ми ще раз визволимо вас, заплатимо податок за звільнення від військової повинності, ось і все. Ви потрібні мені для Стефана.
Авакян не зводить очей із колії.
– Добре, я молодий, але доктор Алтуні, аптекар Грікор, пастор Нохудян, либонь, не підлягають мобілізації. А тескере відібрали й у них.
– Це точно? – схоплюється Ґабріель. – Хто відібрав? Що це за адміністративні органи? Чим вони це пояснюють? І взагалі, де ці добродії є? Мені дуже хочеться з ними поспілкуватися.
Авакян відповідає, що чиновники разом із загоном кінної жандармерії півтори години тому відбули у напрямку Суедії. А розпорядження про паспорти поширюється тільки на вищий прошарок суспільства, адже простий селянин чи ремісник ніякого тескере все одно не має, в кращому випадку йому видають дозвіл торгувати на базарі в Антіохії.
Багратян широкими кроками ходить туди-сюди, забувши про вчителя. Потім зупиняється і каже владно:
– Ідіть до церкви, Авакяне. Я також потім прийду.
Але він не має наміру слухати літургію,