Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії». Ерік Ларсон
це вдалося.
Шанувальники творчості Ларсона запевняють, що хоч яку тему він обирає – його історія буде неймовірно цікавою. І ця книга доводить, що вони мають рацію. Історія постане перед вами в усій своїй жахливій красі.
Прекрасна, динамічна версія старої історії, яку ви, можливо, знали лише частково.
Ми всі знаємо, чим закінчиться ця історія, але Ларсону все одно вдається зробити так, щоб хотілося далі й далі гортати сторінки, і то дуже швидко. У центрі оповіді всього декілька персонажів: капітан «Лузитанії» Вільям Томас Тьорнер, президент Вудро Вільсон, командир субмарини капітан Вальтер Швіґер, продавець книжок із Бостона Чарльз Лоріа, архітектор Теодейт Поуп, а також іще декілька другорядних персонажів. Їхні долі в оповіді Ларсона неуникненно й трагічно переплітаються. Автор глибоко вивчив тему, і кількість дрібних деталей та історій із життя людей просто вражає.
Ларсон перетворив знайому історію на майстерно написану елегію непередбачуваності війни.
Ларсон – неперевершений оповідач, який швидко розгортає низку подій і приводить нас до місця, де неминуче зустрінуться мисливець і здобич. Читач прив’язується до персонажів, і напруга зростає, адже не завжди зрозуміло, хто ж залишиться живим.
Ларсон чудово володіє словом. Коли читач доходить до самого моменту трагедії, книга постає в невимовній яскравості. Ви ніби особисто відчуваєте, як це – перебувати на кораблі, що тоне. Відчуваєте тягар життів, забраних того дня. І те, що все це – результат ретельного вивчення подробиць та людей, і є джерелом дивного задоволення від книг Ларсона.
Ларсон дуже зворушливо подає хроніку останньої подорожі лайнера. За його оповіддю стоїть безліч джерел: телеграми, повідомлення, розповіді пасажирів, таємні документи, військовий журнал капітана субмарини, любовні листи, архіви Адміралтейства та університетів, навіть посмертні фото загиблих… Усе це переплітається з політичними та соціальними подіями й стає своєрідним благословенням тим 1198 душам, які загинули в морі.
Ларсон, славетний майстер слова, заповнює білі плями в нашій початковій освіті, в обличчях та подіях, оповідаючи про катастрофу. Прихильник історії не залишиться невдоволеним, адже важко за сторінками цієї книги не відчути себе на борту лайнера поруч із новими друзями.
У динамічній історії Ларсон розкриває нам великі та малі сили, природні й людські, що привели «Лузитанію» до фатальної зустрічі. Розповідь про хвилини та години після удару торпеди вражає. Ця книга і через 100 років після трагедії захоплює увагу читача.
Ларсон – його колись назвали «істориком з душею романіста» – створив книгу, яка поєднує в собі захоплення художньої прози та історичну реальність.
Ларсон демонструє нам, що історичні книги можуть бути водночас драматичними й надзвичайно інформативними. Потоплення лайнера німецькою торпедою 100 років тому