Українська міфологія. Володимир Галайчук

---

Скачать книгу

---

домовикові норовливі, неспокійні тварини:

      – «Ну то ж кажуть, шо домовики є. Як любить хазяїна, то хорошо, а як не любить, то може шкоду яку робить. Ти його не бачиш. Як хороша скотина, то він погладить, і заплете, і вічеше гарно, а як погана, да сплює, скудовчить, шо не розчеше і хазяїн… [Може незлюбити коня. ] Ну, як заїрже чи скрикне».[549]

      – «В менé була чорна корова. Ну, шо приду – мокра і мокра. Шо це такеє? Я стала общацця з такими… сусідами. Витинáром. А він каже: «Ну, хто його знає, шо воно? Я пришов – вона здорова у вас». А чо’ ж вона? Вона билась. Вона декілька разів мене притискала до тину, о, була здорова корова така, і вона билася. Ми її здали на м’ясо. І то він їй ніч… ганяє її, незлюбив він її за те, шо вона така норовиста своєй вдачею, і таки ми її збули. Оте, вун каже, шо вона здорова худóбина, їє не злюбив, мо’, домовик. Так само особливо у кого коні є. Заплітає, якшо вже дружить домовічок із конякою, то й і косички заплете, і розчеше її, і грайливо поводіцца, а коли… ну, не любив норовистих таких і тварин, і людей. Не любіть він».[550]

      З домовиком пов’язаний також такий аспект господарської діяльності, як добір масті худоби, переважно коней та корів. Зазвичай емпірично підбирали ту масть, яка «велася» в господарстві, однак зважали й на вподобання та «забарвлення» домовика:

      – «Масть підбирали, яка ведеця. От в нас чорне не буде».[551]

      – «Батьки тримали риже, то і я тримаю риже. Чорне, кажуть, слабувати буде».[552]

      – «В менé і коти чорні не тримаюцця при дворі, і худоба не трималася. Воно не йде по двору, понімаєш? Незлюбив, мо’, домовик».[553]

      – «Думовик. […] Воно – як худóбина. Воно може бути і собака, і кіт, і яка-небудь пташка, – то яке воно на цвєт, таку худобу купляють […] то вона ведеця».[554]

      – «Домовий, кажуть, такий, як кіт, в віді кота, масті такої сірої. І треба який домовик, таку худобу брати, то така рука ведеця».[555]

      – «То колись так казали: який домувик (шоб пубачити домувика, якого цвєту: чи рабий, чи чорний) – то держати таку корову, і то тоді дуже добре її гудувати, який думувик, і буде вестися».[556]

      Вірили, що неправильний вибір масті худоби спричиняв невдоволення домовика: «До мастє треба брать – який хазяїн, така і корова, бо домовіку не понравіца».[557]

      Тварин, яких мучив домовик, міняли на худобу іншої масті або здійснювали обряд «перекуплення»: «Шо ж рабить? Каня купів: жолоб – мокра каняка. За ніч вимучить на нєт – не по хлеву. Каже: возьміть перепрадайте. От пришла так, а як перепрадать? Ворожка каже. Матка питає вже. А вони кажуть: «Знаєте шо? Напечіть булочок, і м’їлкі гроши, по п’ять копійок, ото ж калишнєє, таке м’єдниє, шоб було у ту булочку, а тоді будете єсти, дак усім давайте. Хто прийде – винесе – каму вона попаде вже, та булочка». Як та булочка попаде хазяїну – хазяїн бере вже цю каняку, купляє у того. А може, камусь і чужому попаде. До тоже те вже, шоб перепрадать, до тоді вже так за тиє вже гроши, беруть якась полою, а гроши – в пелєну, і тоді беруть, виводить уже батько з хлева, а ця людина, шо шо це

---

Скачать книгу