Українська міфологія. Володимир Галайчук
У кутку кала ліжка, то вже вун ни пудийде. Од домовика, шоб домовик не пудийшов. То лихоє».[564]
Згідно з матеріалами Василя Доманицького, у Рівненському повіті по святвечірній трапезі господар обходив обійстя з горщиком куті й малював крейдою хрести по всіх надвірних стінах, «щоб одвадити домових і усяку нечисть».[565]
На Малинщині намагалися «відкупитися» від домовика, супроводжуючи свої дії певним замовлянням: «Домовиче-домовиче, добрий чоловіче, я тебе прошу-благаю: на тибі хліба, сіль і гроші, будь для мене хороший». Це треба казать в хаті, як вже він оказуєця. І кидать копійки на всі чотири сторони. Він оказуєця, як його чимось розсердити. І собакою, і всяко».[566]
«Чужого» домовика засилали «за три межі»: «Смотра який домовий попадає. А може, чужий прийде до менé і буде башкалити, то я його зашлю за три меже: «Іди за три меже… Домовий, не ходи, до двора не доходь, у двір не заходь, понад вєкнами не ходи, і як ти не мєй, іди собє за три меже». Ходять, можуть заблудитися, а як його послати за три меже, то він знайде собі дорогу. То чужий шкоду робіт – корову пугає, спат не дає. Як котік такий: ходит, ляже, засне… А якшо чужий, то воно таке, як звірука: летит, боїця, шо ти будеш його бити».[567]
Засилання «за три межі» – своєрідне відчуження домовика-приблуди від свого домашнього простору – базується на уявленні, що демонологічні персонажі не можуть порушити умовного кордону між світами людей і «не людей»: чи то водної перепони, чи дороги, чи будь-якої межі, яку окреслила людина.
Дієвим способом захисту вважали переставляння хати на інше місце. Зокрема, у В. Кравченка знаходимо оповідку про те, як домовик-антипко задушив хлопця, що переночував у накуреній свяченою вербою хаті. Після другого підкурювання домовик запалив хату. Перестав виявляти себе лише після того, як її переставили.[568] Про те, що хату треба переставляти, ідеться й у розповіді зі Славутщини: «Оставив батько синові хату, і той син там ночує. Коли чує – трах-трах-трах! – на горі летять солом’яники, летить усе… Каже: «Тату, я там жити не буду». – «Ай ти дурний!» [Але] йому так він сказав, шо ти прийми хату, бо то його місце».[569] Так само можна було переставити й хлів: «Як умирав знахур, то казав, аби тоти хліви і хороми перенесли в инше місце, бо там буде ходити той злий».[570]
Якщо домовик мучив худобу, у хліві коло порога чіпляли вбитих ворону чи сороку, газети, а над дверми чи до стіни навпроти дверей прибивали дзеркальце:
– «Коня чи вола буде гонити по хліві, то кала порогу над дверими вішали дзеркало і ворону».[571]
– «Нечестівий плете, значить нечестівий є в хоромах. То забивали сороку, вішали у хлеві або люстро вішали. Він, видно, боїтца гетого».[572]
– «Вроді, кажуть, домовик коням гриви путає і гонить. За ласицу я такого не чула. Найбільш бумаги вішають, газети, шоб він там читав».[573]
– «Ставлять дзеркала до стіни в кучці, де корові погано боло. Казали: як чорт сам себе побачить в зеркали, то втече».
Зап. 09.07.2004 у с. Грудки Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Пиливонич Ганни Андріївни, 1933 р. н.
Доманицький В. Народній калєндар у Ровенськім повіті Волинської губернії / Василь Доманицький // Матеріяли до української етнольоґії. – Л., 1912. – Т. XV. – С. 82. Найімовірніше, ця обрядова ситуація стосується не Першої коляди, а так званої Писаної – Коляди перед Водохрещем.
Зап. 16.07.1996 у с. Буки Малинського р-ну Житомирської обл. від Попок Марії Трохимівни, 1925 р. н.
Зап. 17.07.1996 у с. Вишевичі Радомишльського р-ну Житомирської обл. від Онищенко Тетяни Федосіївни, 1903 р. н.
Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх іньшіх, недалекіх від цього села місцевостях Житомірського повіту на Волині. Етнографичні матеріали, зібрані Кравченком Васильом / В. Кравченко. – Житомір, 1920. – С. 55–56.
Зап. Л. Оніщук 12.07.2007 у с. Великий Скнит Славутського р-ну Хмельницької обл. від Нужди Катерини Іванівни, 1927 р. н.
Зап. Н. Левкович 14.07.2004 у с. Осівці Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Яковської Оксани Миколаївни, 1926 р. н.
Зап. Н. Левкович 19.07.2004 у с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Шумик Софії Яківни, 1932 р. н.
Зап. 27.09.2006 у с. Сенчиці Зарічненського р-ну Рівненської обл. від Харковець Любові Іванівни, 1930 р. н.
Зап. 26.09.2006 у с. Заозер’я Зарічненського р-ну Рівненської обл. від Філончук Любові Андріївни, 1930 р. н.