Ідеальний командний гравець. Як розпізнати і розвинути три основних якості. Патрік Ленсіоні
хочеш сказати, що там в прямому сенсі токсичні умови.
– Ні, я хочу сказати, що вони несприятливі. У нас був важкий керівник проекту, який працював з однією частиною роботи і дещо нахабні бригадири, які погіршили ситуацію. Атмосфера там певний час була доволі кепською.
– Як так?
Боббі втрутився у розмову:
– Брехливі звинувачення між обома групами, здебільшого на тему «одні байдикують, а інші за них працюють».
– А як щодо «важкого керівника проекту»? Що він робив?
– Вона, – поправила Клер. – Ненсі Морріс. Вона намагалася ігнорувати все це. Просто казала всім, що треба ладнати один з одним і робити свою роботу. Справи погіршувалися.
– Кого звільнили? – поцікавився Джефф.
– Ну, – трохи сором’язливо пояснив Боббі, – нікого. Коли звільнилися два бригадири, ми не могли дозволити собі втратити ще когось, навіть якби хотіли. Це був повний безлад.
Джефф намагався не бути критичним.
– Отже, ми плануємо й далі тримати на роботі керівника проекту і нікудишніх бригадирів?
– На жаль, так, – відповів Боббі. – Нам будуть потрібні всі люди, які в нас є.
Тепер Джефф не міг стримати свого розчарування.
– Отже, можу припустити, що все те, що ми минулого року робили задля покращення роботи в команді, було все ж таки несправжнім.
Тепер Клер перейшла в оборону:
– Почекай. Це несправедливо. Боб дуже серйозно до цього ставився, і ми теж. Він завжди каже, що краще продасть компанію, ніж триматиме на роботі купу інтриганів та егоїстів.
Боббі додав:
– І це була не просто купа безглуздих плакатів і футболок, якщо ти це маєш на увазі. Ми проводили зустрічі щодо довіри, здорового конфлікту та відповідальності, з якими ти нам допомагав. Але нас просто обсіли справи, і ми перестали далі цим займатися, замість того, щоб поширити цю справу на решту організації. Це, ймовірно, моя провина, оскільки більшість цих людей працювали в моїй групі.
– Мені теж слід було побачити це раніше, – визнала Клер.
Джеффа це не переконало, але він намагався залишатися зосередженим.
– Куди поділися два бригадири? Ті, які пішли.
– Вони працюють за контрактом на іншому кінці долини, – пояснив Боб. – На житлових об’єктах.
– Вони справді хороші фахівці? І якщо так, то чи можемо ми повернути їх на об’єкт?
Боббі знизав плечима:
– Я не впевнений.
Джефф насупився:
– Ти хочеш сказати, що не впевнений, чи вони хороші фахівці?
Боббі похитав головою:
– Ні, я не певен, що нам вдасться вмовити їх повернутися. А наскільки вони хороші фахівці, це залежить від того, що ти маєш на увазі.
– Ну а як щодо роботи у команді? – спитав Джефф, дивлячись на Клер.
Вона знизала плечима:
– А це, мабуть, залежить також від тих, про кого ти питаєш, але я вважала їх надійними.
Джефф був більш ніж стурбований відсутністю ясності у відповідях колег і вирішив, що не може дозволити собі таку розкіш, як затримка зі здачею об’єкта.
– Гаразд,