Брама Расьомон (збірник). Рюноске Акутаґава
у XVII ст., в якому й чоловічі, й жіночі ролі виконують чоловіки.
81
Харакірі – у Японії поширений серед самураїв спосіб самогубства – розпорювання живота кинджалом.
82
Едо – до революції (реставрації) Мейдзі (1867 р.) був резиденцією сьоґуна, якому беззаперечно підкорялися самураї. Мається на увазі діяти так, як велить кодекс самурайської честі бусидо.
83
Сімабара та Ґіон – райони будинків розпусти в Кіото в XVII–XVIII ст.
84
Оїсі – великий камінь.
85
Юґірі й Укіхасі – куртизанки з роману Мурасакі Сікібу «Повість про Ґендзі» (Х ст.).
86
Другий рік Темпо – 1831 р.
87
Сікітей Самба (1776–1822) – японський письменник, автор низки гумористичних творів (так званих «коккейбон»), у тому числі «Громадської лазні».
88
«Бабський пучок» – модна на початку XIX ст. в середовищі городян чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а нижні пасма стягувалися на потилиці в пучок, який складався пополам. Кінці волосся в пучку лишалися розпущеними.
89
Утадзаймон – популярні в народі й поширені на той час пісеньки.
90
«Тьоммаґе хонда» – чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а на потилиці зв’язувалося в пучок.
91
«Ооїтьо» – поширена на той час у середовищі самураїв чоловіча зачіска: волосся на потилиці стягувалося в щільний пучок, який складався вдвоє та перев’язувався шнурком. Кінчики волосся в пучку вкладались у формі листка дерева ітьо (ґінкґо), який нагадував віяло.
92
«Йосібей якко» – чоловіча зачіска: волосся на тім’ї зав’язувалося щільним пучком, частина якого низько опускалася на потилицю.
93
Мається на увазі традиційна зачіска хлопчика: залишені по боках пасма волосся зв’язувалися на маківці, нагадуючи крила летючої бджоли або бабки.
94
«Меріясу» – ліричні пісні, що виконувалися в театрі кабукі, як правило, без акомпанементу. Були широко відомі в народі.
95
«Йосіконо» – народна любовна пісенька.
96
Такідзава Бакін (1767–1848) – японський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів на сюжети історичних хронік. Роман «Історія восьми псів» (1814) проповідує мораль в дусі конфуціанства.
97
Фунамусі, Кобунґо, Соске – персонажі роману «Вісім псів».
98
«Йоміхон» – один із жанрів японської розповідної прози кінця XVIII – першої половини XIX ст., відповідає жанрові авантюрно-героїчного або лицарського роману в європейській літературі.
99
Ло Ґуаньчжун – видатний китайський письменник XIV ст., автор героїчної епопеї «Трицарство».
100
«Річкові заводі» – роман китайського письменника Ші Найаня, створений у XIV ст. Бакін використав матеріал цього твору в «Восьми псах».
101