П’ята Саллі. Деніел Кіз
дідька, поїсти завжди встигну. Я хочу музики, світла та ритму. Вже тисячу років не танцювала.
– Тоді пішли, маленька, – сказав він. – Мені раптом теж захотілося танцювати. Знаю одну класну місцинку. Завжди туди ходжу.
Еліот розрахувався й вони поспішили на вулицю ловити таксі. Знайшли машину, він відчинив дверцята, заскочив за нею та сказав водієві відвезти їх у клуб «Чорна кішка».
– Я все ще не можу призвичаїтися до того, як ти змінилася, – сказав він.
Белла обвила рукою його шию, притислася всім тілом і поцілувала.
– Господи, – промовив Еліот, коли вона врешті відпустила його. – Я думав, ти хочеш танцювати.
– Хочу.
– То як мені, чорт забирай, танцювати, якщо ти мене отак розпалила?
Вона захихотіла:
– Я забула. Вибач. – Вона поклала руку йому на штани й стиснула.
– Ой!
– Вниз, хлопче! Вниз!
– Тобі легко сказати. – Він знову обхопив її руками, але Белла вислизнула.
– Ні-ні! Спочатку ми танцюємо та розважаємося, тоді йдемо на шоу, а потім до тебе, випустити пару з котла.
Вона нахилилася вперед та язиком вжалила його в кутик губ.
– Тобі варто побрязкати перед тим, як вжалити, – поскаржився він.
Вона поспішила до клубу «Чорна кішка», доки Еліот платив водієві. Очевидно, то було збіговисько молодих та неодружених.
– Агов, зачекай, – сказав він.
– Я не можу чекати, – відповіла Белла. – Я мушу рухатися швидко, доки не опустилася завіса.
Він заплатив за вхід й наздогнав її, відсапуючись.
– Господи, ти раптом почала так кудись поспішати. Розслабся, зупинись. Вечір лише починається.
– Не можу я спинитися! – скрикнула вона понад гучним звуком, рухаючись тілом у ритмі музики. – Немає часу! Існує лише зараз, і мені потрібно нагулятися в теперішньому, бо майбутнього немає.
– Я тебе не чую! – крикнув Еліот, витанцьовуючи рвучкими рухами, ніби іграшка на пружинах.
– Забий! – крикнула вона у відповідь.
Ця музика наповнила її, та чим більше вона танцювала, то більше їй хотілося. Кожна часточка її тіла відповідала такту музики, здригалася, починаючи з ніг, тоді вгору до стегон, до м’якого тиску грудей, які масажував її ліфчик. Беллі хотілося зірвати з себе одяг і танцювати голяка.
– Ти прекрасна, – сказав він, коли нарешті потягнув її назад до столика.
– Оце й усе?
– Найцікавіша, найзахопливіша, найдикіша, найбожевільніша жінка, яку я коли-небудь зустрічав.
– Звісно, – прошепотіла вона.
– А ще найзаплутаніша, найтаємничіша, наймінливіша, найзвабливіша…
– Хто? Отака маленька я? Ти говориш про отакесеньку мацюпусіньку Беллочку?
– Єдина річ мене лякає, Белло.
– Яка?
– Боюся, що ти змінишся. Боюся, що ти підеш до дамської кімнати і повернешся іншою. Чи якщо я поверну голову або кліпну очима, ти перетворишся, до того, як я встигну обійняти тебе, до того, як я…
– Тому що я найкраща в світі актриса. Але я не хочу серйозних розмов. Я прийшла веселитися.
– Але ми