Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки. Лідія Гулько
в руках. Одні таблички прямокутної форми, інші – зі заокругленням угорі.
Велика потреба у воскових табличках сприяла появі майстрів-ремісників з їхнього виготовлення. У «Книзі ремесел» (Париж) виписаний статут, в якому йдеться про стандарти табличок та жиру, яким їх наповнювали.
Через те, що на табличках вели тимчасові записи, то їх не колекціонували і не зберігали. З цієї причини табличок до нас дійшло дуже мало. Наприклад, за часів Радянського Союзу в Державному Домському музеї Риги зберігалося три таблички, в Державній публічній бібліотеці імені Салтикова-Щедріна, що в Ленінграді, – одна.
Камінь і метал, як тривкі матеріали, найдовше зберігають письмові знаки. Їх знаходять на стінах будинків, дверях церкви, надгробних каменях, міських воротах, на щитах, гербах, браслетах, дзвонах, коронах, посуді, медалях. Із надписів ми дізнаємося про життя-буття тодішніх людей, їхні проблеми. Таких надписів, особливо датованих ХІ – ХІІ ст., дійшло чимало. Також писали на папірусі та пергамені. Папірус широко використовували для потреб імператорської та міської канцелярії Італії, де виготовляли власний папірус. Остання папська булла, написана на папірусі, датується 1012–1024 роками.
Від середніх віків дійшло близько 300 документів на папірусі. Книги з папірусу відносять до рідкісних. Вони зберігаються у бібліотеках Парижа, Відня, Мілана.
Яким чином виготовляли пергамен у Європі?
На ранніх етапах виготовленням пергамену займалися монахи в монастирях та при єпископських кафедрах. Коли ж місто розросталося, то виробництво перейшло до ремісників. Наприклад, 1292 року в Парижі працювало 19 майстрів з виготовлення пергаменту. У Кракові, Празі теж були ремісники, які виготовляли пергамен.
Після монастирів пергаменом, як міцним матеріалом для письма, зацікавились університети. У цих закладах виготовляли пергамен і створювали книги.
Насправді, процес виготовлення пергамену досить важкий. Спочатку шкуру тварини (барана, козла, теляти, вола, крім віслюка) на декілька днів замочували у чані з вапном. Серповидним ножем очищали її від шерсті, м’яса, сала. Знову занурювали у вапно. Згодом натягували на раму і скребком дбайливо очищали. Шліфували пемзою та втирали з двох боків крейду чи білила з білком. Врешті-решт отримували пергамен, матеріал для письма з гладкою поверхнею. На ньому можна писати з двох боків.
Пергамен знімали з рами й розкладали на столі. Під лінійку зі шкури з нерівними краями вирізали прямокутник. У результаті отримували великий аркуш, або фоліо. Його складали навпіл, формуючи зошит із двох листків. За потреби згинали навпіл іще кілька разів. Зошит міг складатися з 2, 4, 6, 8, 10, 12 аркушів. У свою чергу з одного чи кількох зошитів складалася книжка.
Книжка, текст якої написаний від руки, називається рукописною книгою, кодексом або манускриптом.
Для поважних осіб книжки писали на тонкому майже прозорому пергамені. Його виготовляли зі шкурок ягнят, яких доставали ще до народження з утроби вівці. Така