Метаморфози, або Золотий осел. Луций Апулей
кілька зразкових видань цього твору з ґрунтовними коментарями (перше друковане видання вийшло в 1469 p.). Деякі Апулеєві новели використав у «Декамероні» (день V, новела 10; день VII, новела 2) Дж. Боккаччо і Дж. Фіорентіно у своєму збірнику «Італійські новели». Вплив «Метаморфоз» помітний у творчості М. Сервантеса, А. Лесажа, письменників-просвітителів Г. Філдінга і Т. Смоллета. Особливо привертала увагу багатьох літераторів і художників-скульпторів, живописців і графіків новела про кохання Амура і Псіхеї. Її сюжет послужив Рафаелю для створення знаменитих фресок у віллі Фарнезіна в Римі. Відтворенню образів Амура і Псіхеї в скульптурі, живописі і графіці присвятили свої роботи А. Канова, А. Торвальдсен, М. Дені, М. Клінгер, Ф. Толстой.
Зазнав цей сюжет численних переробок у літературі. Сюди належить роман Лафонтена «Кохання Псіхеї і Купідона», який героїв грецької казки наділив рисами французів свого часу, засудив нрави аристократії, протиставивши їм життя-буття простих людей на лоні природи; незавершений алегоричний твір Віланда, поеми Е. Шульце «Псіхея» і Р. Гамерлінга «Амур і Псіхея», епос Г. Мейєра «Ерот і Псіхея», п’єса польського письменника Є. Жулавського «Ерот і Псіхея» та інші. Сюжет новели про Амура і Псіхею також використано і в російських казках про Фініста Ясного Сокола, «Аленький цветочек» і т. д.
В XVI ст. з’явились перші переклади «Метаморфоз» європейськими мовами. Деякі народи мають кілька перекладів цього твору. Російською мовою роман Апулея перекладався тричі. Вперше він був перекладений 1780 p. Є. Костровим. У його перекладі читав Апулея О. С. Пушкін:
В ті дні, коли в садах Ліцея
Я безтурботно розцвітав,
Читав охоче Апулея,
А Ціцерона не читав…[1]
Роком пізніше була видана «Душенька» І. Богдановича, віршована переробка казки про Амура і Псіхею. Другий переклад «Метаморфоз» пера М. Соколова побачив світ у 1895 p. в Петербурзі. А третій, найкращий, належить поетові М. Кузміну (перше видання в 1929 p.). Крім того, окремими виданнями перекладалась новела про кохання Амура і Псіхеї (один з кращих перекладів Ф. Миловидова, 1913 p.).
Українською мовою «Метаморфози» досі не були відтворені повністю. Новелу про кохання Амура і Псіхеї переклав невтомний Іван Франко.
Йосип Кобів
Книга перша
1. Отож я оповім тобі на мілетський лад[2] різні небилиці й натішу ласкавий твій слух приємною балачкою, якщо звелиш прочитати оцей єгипетський папірус, списаний вістрям нільського очерету.[3] Вволю надивуєшся: як міняється людська доля, як люди перетворюються на інших істот і знову стають собою. Але почну. А втім, хто ж оповідач – запитаєш? Послухай в кількох словах.
Рід мій – старовинний. Колиска його – Аттічний Гіметт, Ефірейський перешийок і Спартанський Тенар,[4] землі благодатні, увіковічені талановитішими, аніж оця моя, книгами. Тут ще хлопчиною я опанував
Переклад Максима Рильського.
В античні часи широкою популярністю користувались «Мілетські оповідання» Арістіда Мілетського (II ст. до н. е.), які являли собою збірник новел любовного і пригодницького змісту – прототип теперішніх новел.
Загострена очеретяна паличка служила стародавнім грекам і римлянам за перо.
Ефірейський перешийок – тобто Корінфський перешийок (Ефіра – старовинна назва Корінфа).