Сталіна не було. Борис Херсонский

      Христос Воскрес, Оленко,

      моя дорогоцінна навіжена кума.

      Як-то ти попросила, щоб я

      проводив тебе пізно ввечері,

      по дорозі ми щось співали,

      наскільки пам’ятається – «Дванадцять розбійників».

      Потім ти запропонувала мені зайти до тебе.

      І я зайшов до тебе, і увійшов в тебе,

      і це був страшний гріх – сподобитися куми хрестової,

      але з іншого боку, якщо згадати Гоголя,

      «а кому яке діло, що кума з кумом сиділа»,

      стає не так страшно.

      І де ті роки? І де наш похресник?

      Бог простить мені наш гріх,

      як напевно вже пробачив тобі.

      Адже це було тільки раз у житті,

      всього лише раз.

      Всі вартові заснули на бойовому посту.

      Земля тряслася, вони не повели й вусом.

      Два янголи допомогли з гробу вийти Христу

      і пішли уздовж Єрусалимських вулиць з Ісусом.

      А вартові все спали – чи сила в хлопців не та?

      ні поворухнутися, ні підняти повіки.

      Якась важкість у м’язах. У роті якась в’язка гіркота.

      А начебто хлопці здорові – не старі й не каліки.

      А начебто – сильні воїни, озброєні до зубів,

      шовки, золочені шоломи, бронзові обладунки.

      Їм ще не доводилось нести варту біля гробів.

      Здавалося б, легка служба, з мертвим – які стосунки?

      Кінь на чотирьох та й то спотикається, ось і на них найшло —

      сон на посту порушення військового статуту.

      Де тіло стояло – там воно і лягло,

      й спить, якби випило якусь чарівну отруту.

      І зміна прийшла намагається їх розбудити,

      Одного трясуть за груди, другого – пхають.

      Відвалений камінь від гробу. Як воякам зрозуміти,

      що Божого Сина тільки для Воскресіння і розпинають?

      Кажуть, понині сплять і не можуть підняти голів,

      лише на годину в році переривають тягар летаргії

      крики «Христос воскрес», Великодній спів,

      в ночі урочисті дзвони Божої літургії.

      Втім, я не переконаний у правдивості своїх слів.

      А якщо хто знає точно – нехай розповість, як вміє.

      Я не писав заяви «Прошу прийняти до лав»,

      «Прошу дати путівку на відпочинок в Сочі,

      Але пам’ятав, що Христос смертю смерть подолав

      і це було вибухом світла посеред гефсиманської ночі.

      Я пам’ятав, що Господь колись Содом попалив,

      що жінка Лота за погляд перетворилася на каміння.

      Я уявляв собі, як посеред олив

      Благодать та Закон шукають порозуміння.

      Я уявляв собі Храм, уявляв собі річку Кедрон.

      Й велике місто святе на горі понад Кедроном.

      Так, ще були брати, їх звали Мойсей та Арон.

      Арон не заїкався, а тому розмовляв з фараоном.

      Я ненавидів доповіді протягом п’яти годин.

      Уникав демонстрацій та не ходив на збори.

      Я був один, але знав те, що Бог Єдин,

      і