Щастя для кожного. Пау Рейзін
не можу зрозуміти. Ти що, серйозно?
Мет зробив вираз обличчя, який Джен потім описала як «найсерйозніший погляд юриста за 500 фунтів на годину».
– Абсолютно серйозно.
– Господи…
– Пробач мені.
– Бісове ж лайно…
– Таке трапляється в житті, – знизав плечима Мет.
– То оце так ти мені вирішив про це повідомити?
– А хіба є якийсь спосіб сказати про це приємно?
– І де ви…
– На роботі.
– Так, а хто вона? Оця інша людина – хто вона?
– Ти її не знаєш.
– А ім’я в неї є?
– Так, ім’я є.
– То, може, ти мені його скажеш?
– Слухай, це зовсім неважливо.
– Таки зроби мені ласку.
– Белла, – зітхнув він. – Арабелла, якщо повне.
– Дурний пафос.
– Та ні, якщо… – він вирішив не завершувати думку й налив Джен вина. – Ось, випий.
– Так і що я тепер маю робити? Мужньо це сприйняти й потерпіти, поки ти завершиш оці свої стосуночки на стороні? Спокійно дочекатися, поки ти порвеш із нею, чи що?
– Джен, я, мабуть, якось не так висловився. Це не «стосуночки на стороні», як ти кажеш.
– Ні? Я чогось не розумію?
Мет зітхнув у стилі «татусь має бути терплячий, але чесний», за словами Джен.
– Джен, Арабелла Педрік – дуже особлива для мене л юдина.
– А Я ХІБА НІ? – Вочевидь, на письмі люди «кричать» великими літерами. Джен кричала. – ХІБА Я НЕ ОСОБЛИВА ЛЮДИНА ДЛЯ ТЕБЕ?
– Прошу тебе, поговорімо спокійно. Звісно, ти особлива людина.
– Проте Арабелла Педрік особливіша, чи як?
– Джен, послухай… Я розумію, ти маєш абсолютне право злитися на мене. Але так уже сталося. І… загалом, ми з Арабеллою плануємо спільне майбутнє.
Якийсь час обоє мовчали. Потім ще трохи помовчали. А потім холодильник знову видав отой свій звук.
– Я що, божеволію? Я взагалі-то думала, що це ми з тобою плануємо спільне майбутнє.
– Так і було. Проте обставини змінилися. Так часто трапляється, знаєш. Люди розлучаються. Зустрічають інших. У Ковдрея з відділу розлучень чотири сини закінчили Ітон[6] завдяки тому, що люди розлучаються.
Я абсолютно впевнений, що при цих словах на обличчі Мета промайнула ледь помітна усмішка (я програв її в сповільненому режимі кілька разів, тому це точно посмішка. Ну або ж він задавив відрижку).
– Але ж ми не розходилися.
– Джен, у нашому романтичному двигуні давно не працює більшість циліндрів, розумієш?
– Так, це наче нормально для стабільних стосунків. І якщо тебе хвилювали… циліндри, треба було сказати!
– Це не в моєму стилі. Життя нам дається, щоб жити, а не скиглити.
– Люди говорять одне з одним. Розумієш? І це називають стосунками.
Мет закотив очі й осушив ще один келих.
– Це просто неймовірно. Ти отак просто приходиш додому й кажеш…
– Ну все, це вже не має значення. Так сталося. Треба рухатися далі й обговорити деталі нашого розриву.
– Повірити не
Престижна приватна школа.