Життя Марлен Дітріх. Том 2. Мария Рива
моє єдине у світі кохання! Я ж так боялася за тебе! Тобі добре відомо, як сильно вони тебе ненавидять, бо ти, не будучи євреєм, залишив країну. Могло б статися так, що їх прислали сюди тільки для того, щоб знайти тебе! Уся ця балаканина про те, що Гітлер хотів би бачити мене «великою зіркою» свого Рейху… це ж вигадки! Єдине, що змушує його надсилати своїх офіцерів і вмовляти мене повернутися,– це те, що він колись бачив мене в підв’язках у «Блакитному янголі» і тепер жадає залізти до мене в трусики!
Ремарк, відкинувши голову, від душі розреготався. Він дуже рідко бачив у житті кумедні речі, тому якщо сміявся, то від щирого серця.
Моя лукава гувернантка отримала від батька блискучі рекомендації. Ми більше не потребували її послуг. Тамі повернулася, зовні цілком здорова, притискаючи до грудей купу нових медичних призначень, що гарантували їй суцільне щастя,– принаймні, на все літо. Побачивши її, мама зазначила:
– Що ж… це варто витрачених грошей. Ти знову маєш людський вигляд!
І ми вирушили у відпустку на південь Франції усією родиною.
Готель «Мис Антіб» являв собою білу неперевершеність, піднесену над Середземним морем; море у 1938 році було ще сапфірово-блакитного кольору, а його вода – такою чистою, що, плаваючи в його прохолодній бездоганності, можна було ковтати її без остраху отруїтися. Оскільки цей готель був найкращим на Лазурному узбережжі, так звані вершки суспільства тридцятих приїздили сюди подивитися один на одного та обмінятися плітками вищого класу. Вони кардинально відрізнялися від «вершків», що відпочивають там сьогодні. Можливо, справа була в шовкових та лляних убраннях від Пату, Ланвін, Молине, Скіапареллі, що тоді носили. Не було джинсів та кросівок, одягу унісекс – і суто чоловічий або жіночий одяг надавав їм справжнього шику. Так само, як зірки срібного екрана ззовні були унікальними, їх також відрізняла особлива індивідуальність, яку дуже рідко можна зустріти зараз навіть на найрозкішніших яхтах, що стоять на якорях у Монте-Карло. Чоловіки, чиї ділова хватка або успадкований статок зробили всю цю розкіш та безтурботність можливою, змінилися менше, але все одно їхні прототипи в тридцятих мали кращий смак, витонченіші манери та більш «стильний» вигляд.
Наш літній палац був тоді і залишається зараз чудовим готелем, одним із тих небагатьох готелів у світі, що уникають будь-яких змін із плином часу, примудряючись зберегти унікальне обличчя. Дітріх та її свита оселились у суміжних номерах: Ремарк, моя мати, мій батько і супутній багаж. Тамі – в одному кінці коридора, я – в іншому. Тедді розділяв свою прихильність порівну між усіма бажаючими, як і належало його дипломатичній вдачі.
У цій частині французького узбережжя влітку якесь особливе сонячне світло: палаюче, яскраве, нестерпно гаряче. Воно позбавляє кольору довкілля, прояснює все, що рухається, стоїть або росте, до власного майже білого відтінку. Того першого літа на Антібі Дітріх відмовилася від звичних бежевого та чорного на користь