Пригоди француза в Україні. Катерина Кулик
нові люди».
Подарунок другий – нефритове яйце. Нефритові яйця використовували коханки китайського імператора ще п’ять тисяч років тому. Нефритові яйця тренують жіночі м’язи і дозволяють жінці бути екстрачудовою коханкою. Чоловіки просто мліють від таких коханок, тому це було секретом імператорського двору. Найкраще в Китаї – для імператора.
Головна якість зеленого нефриту – його сильна енергія, що загоює жіночі рани на різних рівнях. Вона також плекає жінку як квітку, сповнену енергії. Нефрит можна заряджати світлом сонця і місяця, і носити його щодня всередині себе. «Коли зможеш носити нефрит цілий день – знай, що ти коханка високого класу. А ще пам’ятай, що після місяця вправ твій місячний цикл зрівняється з циклом місяця, і твоя менструація завжди приходитиме рівно за 28 днів. Не лише твоя, власною присутністю ти допоможеш налагодити цикли жінок, які живуть поруч з тобою».
«Подарунок третій – моє благословення, – каже і, голосно цмокаючи, цілує мене в губи. – Тепер ти – член нашого таємного клубу жінок, і коли настане час, будеш у нас вивчати тантру, а поки що – носи якомога частіше яйце і спостерігай за його ефектами».
Що робиш ти для того, щоб секс став тільки кращим?
Моя улюблена французька страва – цибульний суп. Я їм його на обід з превеликим задоволенням, замовила аж дві порції. Я дуже щаслива тут, у Парижі. А все чому? Бо люди люблять травичку, і вона, навіть притоптана десятками ніг напередодні, оживає і випрямляється під ранковою росою.
Увечері ми знову гуляємо теплими вулицями з Франсуа і лабрадором, мені здається, що я мешкаю в Парижі вже як мінімум вісімдесят років, і що коли я проходжу повз Нотр-Дам, пізнаю кожну маленьку плиточку на підлозі і кожну маленьку скульптурку.
Сьогодні я востаннє цілую ногами паризьку землю, а завтра на ранок Франсуа погоджується відвезти мене до аеропорту.
Мій любий Париже, я обов’язково повернуся до тебе за новими пригодами.
Вінниця
Знаєш, є такі дні, коли зовсім не хочеться чистити зуби на ніч? Наче й день пройшов нормально, але щось в серці щемить і дуже не хочеться, аби він закінчувався. Адже сон – це маленька смерть, і щодня ми народжуємось заново. А деякі дні – в’язкі і незрозумілі, як сьогодні, і ось вже залишилось півгодинки цього дня, а я ще нічого важливого не зробила, не досягла жодної мети, просто ходила весь день у спортивному ліфчику і навіть спортом не позаймалась.
У ці моменти прощання із сьогодні, яке скоро стане вчора, у мене починається синдром заїдання суму. І цукерок чомусь в вечірній час зовсім не хочу. А хочу ковбаси. Дістаю з холодильника півпалки Московської ковбаси, починаю її різати, потім помічаю недоїдки камамберу, солоні огірки і навіть роблю бутерброд з шинкою.
У кімнаті під світлом свічок та лампадок швиденько все з’їдаю і повертаюсь на кухню по нову порцію – оселедець під шубою на друге. Швиденько поїдаю оселедець і лягаю спати – в такі дні ми зовсім не бережемо себе, ми не лише не пам’ятаємо, що