На стрімчаках божевілля. Говард Филлипс Лавкрафт
Переконували, що він постійно перебував у якомусь ретельно прихованому гарячковому неспокої, немов очікував, що трапиться щось неймовірне, як людина, котра ось-ось зробить незвичайне відкриття.
Цілком імовірно, що справа стосувалася хімії (точніше алхімії, бо він перевіз на ферму величезну кількість літератури з цієї галузі).
Його зацікавлення громадською діяльністю не зменшилося, і Карвен не упускав можливості допомогти Стівену Гопкінсу, Джозефу Брауну та Бенджаміну Весту, котрі намагалися пожвавити культурне життя міста, рівень якого був набагато нижчим, ніж у Ньюпорті, що прославився своїми меценатами. 1763 року він допоміг Деніелу Дженксу заснувати книжкову крамницю та став його постійним і найкращим клієнтом. Він також надавав фінансову допомогу «Ґазетт», яка відчувала постійну матеріальну скруту (вона тепер виходила щоп’ятниці з друкарні під вивіскою, що зображувала Шекспіра). Чоловік палко підтримував губернатора Гопкінса проти партії Варда, ядро якої перебувало в Ньюпорті, а його яскравий красномовний виступ у Гечерз-холі 1765-го проти відділення Північного Провіденса сприяв тому, що упередження проти стариганя тишком-нишком розсіялися. Але Ізра Віден, котрий постійно наглядав за Карвеном, зневажливо пирхав, коли при ньому згадували про ці вчинки, і публічно божився, що все це – не більше, аніж маска, яка слугує прикриттям для його справ, чорніших од глибини Тартару. Мстивий юнак став ретельно збирати інформацію про все, що стосувалося Карвена, й особливо зацікавився, що той робить у гавані та на своїй фермі. Віден стирчав ночами на корабельні: тримаючи напоготові легку рибальську плоскодонку та побачивши світло у вікні складу Карвена, слідував тайкома за невеличким ботом, який часто швендяв туди-сюди бухтою. Він також провадив дуже пильне спостереження за фермою на Потуксет-роуд, і якось його добряче покусали собаки, яких нацькувало на нього дивне індіанське подружжя, що працювало на фермі.
3
1766 року в поведінці Джозефа Карвена сталися рішучі зміни: напружене очікування, в якому він перебував останнім часом, змінилося на радісне збудження, і чоловік став з’являтися на людях із виглядом звитяжця, котрий насилу приховує радість із приводу блискучих успіхів. Здавалося, він ледве стримується, щоб не оголосити привселюдно про свої відкриття та видатні досягнення. Однак, мабуть, необхідність дотримуватися таємниці була все ж вагомішою, ніж потреба Розділити з ближніми радощі. Отож він жодного разу нікому не вибовкав причину такої різкої зміни настрою. Відразу ж після переїзду до нового будинку (імовірно, на початку липня) Карвен став неабияк дивувати людей, розповідаючи речі, які могли знати хіба що пращури, котрі вже давно віддали Богові душу.
Але гарячкова таємна діяльність Карвена зовсім не ослабла з цією зміною. Навпаки, вона швидше навіть посилилася, тому все більшу кількість його морських перевезень доручали капітанам, котрих він прив’язував до себе ланцюгами страху, такими ж міцними, як