Хрещення Русі. Володимир Духопельников
гнобленню з боку імперії. Ані гаряча релігійна віра, ані складні релігійно-філософські вчення численних філософів і теологів з їх розгалуженими обрядами, недоступними для непосвячених, не могли вказати людям шлях до спасіння.
Становлення і поширення християнства
До цього йшлося про язичництво, тобто багатобожжя. Але до цього періоду вже існувала релігія, яка визнавала єдиного Бога-Творця, – іудаїзм. Її сповідував народ, що жив у Палестині. головним святилищем Бога юдеїв був Єрусалимський храм.
У 6 р. н. е. Юдея і Самарія (нині селище Себастія в йорданії) стали імператорською провінцією, тобто провінцією, яка управлялася намісниками, що їх безпосередньо призначав імператор. Щоправда, у жрецтва Єрусалимського храму і синедріону – ради, до якої входили жерці і представники світської знаті, деякі права збереглися. На чолі синедріону стояв первосвященик Єрусалимського храму. До компетенції синедріону входили питання внутрішнього управління, він мав деякі судові та політичні повноваження. Водночас, уся діяльність синедріону контролювалася римлянами.
Ситуація в країні залишалася напруженою протягом усього I століття. Римські власті далеко не завжди брали до уваги місцеві звичаї. Так, прокуратор і префект Понтій Пілат при своєму вступі на посаду наказав військам увійти в Єрусалим і нести зображення імператора, що образило релігійні почуття ортодоксальних іудеїв; той же прокуратор використав гроші з храмової скарбниці на будівництво водопроводу. Дії Пілата посилювали антиримські настрої в Юдеї. Однак всередині палестинської громади не було єдності: існували різні угруповання і течії, які сперечалися одне з одним з політичних питань (ставлення до римлян) і з питань віровчення. Наприклад, до суспільної верхівки належали так звані садукеї. Вони вимагали суворого дотримання настанов, записаних у священній книзі іудеїв Торі, не визнавали ніяких усних учень і доповнень. При цьому садукеї сприймали греко-римську культуру й до певної міри підтримували римлян. Значний вплив в іудейському суспільстві мали також фарисеї. Вони займалися тлумаченням священних книг, витягуючи з них і формулюючи норми, придатні для умов тогочасного громадського життя. Фарисеї визнавали воскресіння мертвих, загробну відплату, що відкидали садукеї. Однак серед фарисеїв також не було єдності. Деякі з них виступали за скрупульозне дотримання всіх зовнішніх норм поведінки, за що в християнській і талмудичної літературі отримали закиди в лицемірстві й святотатстві. Прихильниками віровчення фарисеїв були середні верстви населення (торговці, ремісники, шкільні вчителі).
У цей же час тут склався вкрай радикальний рух зелотів і си-каріїв (кинджальників), які виступали за непримиренну боротьбу з Римом. Зелоти й сикарії взяли найбільш активну участь у Першій іудейській війні – потужному антиримському повстанні 66—70 рр. Вони складалися головним чином із представників низів населення й декласованих елементів; під час