Новини. Андрій Войніцький
барижив, а небіжчиця купляла. Та все одно кінці не сходяться! Якщо він справді регулярно поставляв їй дурь, то мусив берегти такого VIP-клієнта, як зіницю ока! Закупалася величезними партіями, мабуть, витрачала на фен і траву ціле багатство! Навіщо її вбивати? Чи необережність? Переборщив з дозою? Все може бути…
Утім, якось не зростається… Якщо Наташа купувала великі партії, то Захарченко мав ці великі партії поставляти… А він аж ніяк не схожий на серйозного гравця… Дрібний наркоман… Тоді хто ж поставляв наркотики Наташі? Захарченко киває на якогось Сашу, але ніхто зі свідків його не бачив… Чи був той хлопчик? А чи Захарченко просто себе вигороджує? Тоді чому не звалює вину на Лугового, який зараз у розшуку? Боїться, що Лугового знайдуть?
– Яна тобі привіт передає. – Марина взяла сіль. – Як вечеря?
– Дуже сирно, – відповів я.
– То як справи на роботі? – спитала дружина.
Я подивився на неї, таку милу, русоволосу, звичну…
– Нічого цікавого. Суди, всіляка нісенітниця…
Моя виделка дзенькнула об тарілку. Ненавмисно.
Дивний випадок у редакції
Перехрестя біля мерії заблокували нагнані трамваї в червоних полотнищах з корявими написами: «Прорвемося!», «Гади, віддайте зарплату!», «Потапова у відставку!», «Страйк!» – і все в такому дусі.
Центр міста закупорений грандіозною пробкою. Автівки простоюють, водії сигналять, вискакують на припорошену сніжком проїжджу частину, погрожують, умовляють, матюкаються, щось доказують натовпу, але зрештою розуміють, що все марно, і здаються. Сварка без результату їх швидко втомлює. Вони починають безкінечні перекури, ведуть мляву перепалку зі страйкарями, врешті-решт розуміють, що у них багато спільного, що всі вони прості роботящі люди, обмануті пройдисвітами в гарних костюмах, і майже братаються на ниві одвічної та безпрограшної теми – невдоволення владою. Натовп росте, поповнюючись новими рекрутами. Панує атмосфера свята. Всі ніби чогось чекають.
Якби хтось авторитетний в той момент дав рішучий наказ атакувати мерію, у страйкарів були б усі шанси її захопити, проте в ті роки захоплення адміністративних будівель ще не ввійшло в моду. В той день під мерією зібралося близько трьох тисяч невдоволених людей. Натовп гомонів, періодично викрикуючи: «Ганьба!» і «Поверніть наші гроші!». Міліція і «Беркут» у повній бойовій викладці, хіба що без автоматів, перекрили вхід у мерію подвійним ланцюгом. Я дістав редакційний телефон з потужною камерою і почав стрімити акцію протесту, – все, що тут відбувалося, ми транслювали на сайті в режимі реального часу.
Страйкарі нарешті припаркували на узбіччі бортову «Газель», з відкритого кузова зробили імпровізовану сцену. На кузові встановили мікрофон і величезну колонку, яка видавала просто божевільний звук на пів-Сумської. На сцену незграбно виліз сивий чолов’яга в чорній водолазці і куртці зі штучної шкіри, схопив мікрофон, після чого голосно і смішно в нього подув. За ним тріпотіли прапори – червоно-біло-чорний