Звільни свого внутрішнього римлянина. Джерри Тонер
– терм (найкращим зразком із усіх, що збереглися дотепер, вважають терми Каракалли10). Змінилося й уявлення про те, що означає бути римлянином. Тепер Римові довелося вчитися користуватися цією новою розкішшю й дозвіллям так, щоб не заподіяти шкоди воїнському ідеалові, якому імперія завдячувала своїм створенням. Іноді балансувати було непросто. Чимало традиціоналістів категорично засуджували та ганьбили «розніженість» римського суспільства. Та більшості, судячи з усього, подобалося насолоджуватися плодами успіху, коли та де тільки це було можливо. Оповіді про таких героїв, як Гай Муцій Сцевола («Лівша») та Луцій Юній Брут (абсолютний зразок батьківської любові й суворості), вже не тільки надихали, але тією ж мірою і жахали.
Легенда про Гая Муція відома з «Історії Рима» Тита Лівія (1.2.12–1.2.13), а оповідь про Горація (Коклеса) – із «Історії» Полібія (6.64–6.65). Лівій (2.3) описує участь Брута у страті двох своїх синів. Розповідь Фалкса про успіхи раба, що його він називає «фермером», базується на написі CIL II.600. Визначення благочестя подано за Цицероном («Про підбір матеріалу», 2.22.66). Стандартно збіднений перелік чеснот, якими жінка могла володіти або мала шанс виявити, дослівно взятий із надгробного напису CIL 6.10230. Перелік того, чим Фалкс завдячує батькові, базується на аналогічному переліку з Горація («Сатири», 1.6.65–1.6.88). Перелік злочинів, приписуваних імператорові Клавдію, можна прочитати в Сенеки в сатиричному описі суду, що відбувається на Олімпі над обожненим імператором за його погані вчинки («Про перетворення божественного Клавдія на гарбуз»). Вергілій вводить опис унікальних рис римлян до своєї знаменитої «Енеїди» (6.847–6.853), а Сенека («Про провидіння», 4) аргументує необхідність негараздів як умови повноти життя. Сам же він, що просив, те й отримав: йому довелося накласти на себе руки за правління імператора Нерона, чиїм наставником він колись був.
⁕ РОЗДІЛ II ⁕
ПРИБОРКУВАННЯ ПОЧУТТІВ
Тільки навчившись думати як римлянин, ви зможете почати жити, як це робимо ми. Успіх Рима коріниться в його військових звитягах. Обов’язковою умовою будь-якої перемоги та військової звитяги є дисципліна. Тому, перш за все, якщо ви хочете вивищитися над своїм варварським життям, виробіть у собі міцний внутрішній стрижень.
Перемога у війні залежить не тільки від того, скільки солдатів є в підпорядкуванні військового командира, і не від хоробрості самих солдатів. Запорукою перемоги є відповідні навички та дисципліна. Завоюванням світу римляни завдячують безперервній військовій підготовці, неухильному дотриманню дисципліни у своїх таборах і пильній, у найменших деталях, увазі до мистецтва ведення війни. Де б ми – жменька легіонерів – були без цього, коли билися проти величезного галльського війська? Або як би впорався пересічний римський солдат, який був менше шести римських футів на зріст, із білявими велетнями-германцями? Та й іспанців також було значно більше від нас, і вони були фізично сильнішими. Єгиптянам ми повсякчас поступалися
Терми Каракалли – бані імператора Каракалли в Римі, офіційно іменовані Антоніновими. Були розташовані біля Аппієвої дороги, за Капенськими воротами, між Авентіном і Целієм.