Частинка на краю Всесвіту. Шон Керролл
про свої дослідження в галузі фізики елементарних частинок у Колумбійському університеті, а потім, усміхнувшись, відповів: «Це не цікаво».
Однак в очах широкого загалу Ледерман відоміший менш славетним досягненням, а саме тим, що подарував світові вислів «частинка Бога» на позначення Гіґґсового бозона. Насправді Ледерман так назвав популярну книжку про фізику елементарних частинок і пошуки Гіґґсового бозона, яку він написав у співавторстві з Діком Терезі. Як пояснюють автори в першому ж розділі, вони обрали таку назву тому, що «видавець не дозволив би її назвати “Клятою частинкою Бога”, хоча така назва пасувала би більше, зважаючи на паскудний характер того бозона й витрати, на які через нього доводиться йти».
Світова спільнота фізиків, як відомо, не найдружніше товариство, але тут вони одностайні: усі ненавидять назву «частинка Бога». Пітер Гіґґс, чиїм ім’ям традиційно називають частинку, сміючись, зауважує: «Мене дійсно дуже дратувала ця книжка. І, гадаю, не мене одного».
Між тим журналісти з усіх куточків світу, що з огляду на професію часто сперечаються між собою, як не дивно виявляють одностайність в одному питанні: всі люблять назву «частинка Бога». Можете сміливо битися об заклад і не турбуватися про свої гроші, що коли в ЗМІ побачите статтю про Гіґґсів бозон, то десь у тексті обов’язково знайдете словосполучення «частинка Бога».
Навряд чи варто за це докоряти журналістам. Безперечно, назва «частинка Бога» має успіх у масового читача, а назва «Гіґґсів бозон» видається дещо нецікавою. Однак і фізиків не варто осуджувати: Гіґґсів бозон не має нічого спільного з Богом. Це просто дуже важлива частинка, недарма науковці від неї в такому захваті, хай навіть він і не досягає рівня релігійного екстазу. А втім, варто розібратися, чому в науковців виникла спокуса подарувати богоподібний статус цій скромній елементарній частинці, навіть якщо її назві не притаманний ніякий теологічний сенс. (Хіба хтось насправді вважає, що в Бога є улюбленці серед частинок?)
У фізиків із Богом давні й складні стосунки. З Богом не лише як з гіпотетичною всемогутньою істотою, що створила Всесвіт, а й із самим словом «Бог». Коли фізики говорять про Всесвіт, вони часто використовують ідею Бога, щоб сказати щось про фізичний світ. Айнштайн, наприклад, славився цим. Серед найвідоміших цитат цього надзвичайно цитованого науковця найпопулярніші дві: «Я хочу знати думки Бога, все решта – деталі» і, звичайно, «Я переконаний, що Бог не грає в кістки зі Всесвітом».
Багато з нас, науковців, піддалися спокусі наслідувати Айнштайна. 1992 року супутник НАСА, названий COBE (Cosmic Background Explorer)3, одержав дивовижні світлини крихітних пульсацій на фоні випромінювання, що лишилося після Великого вибуху. Зворушений значущістю цієї події, Джордж Смут, один із дослідників у проєкті COBE, заявив: «Якщо ви релігійні, то це все одно що дивитися на Бога». А Стівен Гокінґ у завершальному абзаці свого супербестселера «Коротка історія часу» взагалі не посоромився вжити